Росіянин "Чорний" відмовився від РФ: як військовий захищає Україну

На початку 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, росіянин, відомий як "Чорний", приєднався до російських військ. Йому та його товаришам по службі обіцяли, що в Україні їх зустрінуть як визволителів, а місцеве населення буде "раде й задоволене". У грудні того ж року його підрозділ отримав наказ вирушити до тимчасово окупованого Енергодара на Запоріжжі.

Проте, реальність виявилася зовсім іншою, ніж малювала пропаганда. Прибувши в Енергодар, "Чорний" на власні очі побачив, як цивільні мешканці своїми тілами блокували російську військову техніку, демонструючи повне несприйняття окупантів. Це розчарування та незгода з діями командування змусили його прийняти рішення покинути російську армію.

За спробу вийти зі складу окупаційних військ, "Чорного" та ще п'ятьох військових покарали, відправивши на Донецький напрямок. Там їхній підрозділ, за його словами, фактично залишили без підтримки, використовуючи як "маячок" для виявлення позицій українських захисників. У такій безвихідній ситуації чоловік дійшов до межі, розмірковуючи про смерть, але відсутність бажання повертатися назад до російської армії стала визначальною.

Зрештою, він вирішив здатися українським військовим. Після двох місяців, проведених у полоні, "Чорний" долучився до Російського добровольчого корпусу. Його знання про розташування російських сил, зокрема в районі Енергодара та іншій окупованій території, виявилися дуже цінними, допомагаючи передавати важливу інформацію українській стороні.

Це рішення матиме для нього особисті наслідки: рідні чоловіка відмовилися від нього після його переходу на бік України. Однак "Чорний" заявив про свою безкомпромісну позицію, не бажаючи воювати разом із російськими військовими, і наголосив, що його рішення – захищати Україну – є остаточним.

Водночас, поки триває війна, Сили оборони України, зокрема підрозділи Ракетних військ і артилерії Сухопутних військ та авіація Повітряних Сил ЗСУ, продовжують завдавати результативних ударів по об'єктах російських окупантів, зокрема в районі Донецького аеропорту.

Історія "Чорного" є одним із багатьох прикладів, коли військовослужбовці російської армії, стикаючись з реальністю війни, переглядають свої погляди та роблять вибір на користь України. Ці випадки, хоча і не є масовими, свідчать про складність ситуації на фронті та внутрішні протиріччя в рядах противника. Подібні рішення є поодинокими, але важливими елементами гібридної війни, де ідеологія та особисті переконання відіграють значну роль.

Інформація про таких військовополонених фігурує у сюжеті «Суспільного», що підкреслює важливість публічності та інформаційних кампаній у боротьбі за правду. Це показує, як кожен вибір на війні може мати не лише тактичне, а й ширше стратегічне значення, впливаючи на уявлення сторін про конфлікт.

"Нам говорили, що нас там мало не з розкритими обіймами зустрінуть. Що всі раді й задоволені. А дивишся на людей – звичайні цивільні просто своїми тілами блокували техніку, яка намагалася туди зайти", – такими словами "Чорний" описав свої перші враження від прибуття в Енергодар.

"Я, здається, сказав охоронцю, щоб він мене пристрелив. Була така думка. Бо назад я теж не збирався", – зізнався він, розповідаючи про стан відчаю, що передував рішенню здатися в полон.

"Я не хочу брати участь у цьому разом із ними… Я для себе прийняв рішення – краще буду захищати", – підкреслив "Чорний", говорячи про свій остаточний вибір.

Історія "Чорного" демонструє особистісну драму на тлі масштабного конфлікту. Його вибір, продиктований розчаруванням та прагненням до справедливості, підкреслює глибокі моральні дилеми, з якими стикаються люди під час війни. Цей шлях, що веде від ворога до захисника, є свідченням складності людської природи та сили особистих переконань перед лицем військової дійсності.