Стратегічна пастка: як війна в Ірані рятує російський бюджет, але загрожує Путіну в майбутньому

Конфлікт на Близькому Сході та військова операція проти Ірану надали Росії несподіваний тактичний виграш. У короткостроковій перспективі Москва отримує перепочинок на дипломатичному фронті щодо України та значний фінансовий бонус завдяки зростанню цін на нафту. Однак у довгостроковій перспективі ці події можуть обернутися для РФ серйозними проблемами.

Про це в ефірі з політологом Юрієм Романенком розповів аналітик Ігор Тишкевич.

За оцінками експерта, глобальна криза працює на інтереси Кремля просто зараз. "З точки зору тактичної у Путіна зараз ситуація просто прекрасна", - констатує Тишкевич.

По-перше, війна в Ірані відсунула обговорення українського питання на задній план. "Обговорили практично все, крім ключових питань - де і як зупиняти війну, точніше призупиняти. І в цьому форматі, оскільки Трампу потрібна швидка угода, то ці переговори в чомусь перетворюються на дитячу гру - хто перший кліпне", - зазначає Тишкевич. Він додає, що війна в Ірані віднесла обговорення по Україні "на другий, навіть на десятий план, Путін отримав час - другий його тактичний виграш".

Ще один швидкий зиск для РФ - перенаправлення військових ресурсів США на Близький Схід. За словами експерта, Москва цілеспрямовано користується цим для виснаження української ППО: "Я думаю, зайве вказувати, що пріоритетність поставок зараз явно не Україна 100%. Росіяни терористично можуть зараз працювати на винесення цього запасу".

Третій і чи не найважливіший тактичний виграш Росії полягає у фінансовій сфері. Відхід підсанкційної іранської нафти зі світового ринку миттєво створив підвищений попит на російську сировину.

"Є три основних світових постачальники у великих обсягах: це венесуельська нафта, це Іран, і це Росія. Ще раз: Венесуелу викуповують США, іранської нафти сірчаної на ринку немає, йде війна. А у нафтопереробних заводів є технологічний процес, який перебудовувати довго. Відповідно, попит на російський Urals різко зростає. Та ж сама Індія вже заявила, що вони розглядають питання про відновлення закупівель російської нафти", - пояснює аналітик.

Це дозволило Росії вивести ціни на свій основний експортний сорт Urals на комфортний рівень. Тишкевич нагадує: "Російський бюджет, його оптимістичний сценарій, був зверстаний з розрахунку цін на нафту 59 доларів за барель. Станом на 1 березня російський Urals вже торгувався по 57,2 за барель. Тобто вони виходять, як то кажуть, у плюс".

Крім того, зрив регіональних інфраструктурних проектів на Близькому Сході знову робить російську територію безальтернативною для транзиту. "Якщо Іран загрузне в тому числі зі своїми проектами з транспортування газу за участю Азербайджану, Туреччини - теж прекрасно. Якщо зупиниться південна гілка "Поясу і шляху", от залізниці будівництво, яке веде Китай і Туреччина - знову-таки російський транзит стає більш важливим для Китаю. Теж все прекрасно. Це тактично", - зауважує експерт.

Однак, попри короткострокові фінансові та дипломатичні бонуси, у довгостроковій перспективі ситуація для Росії несе величезні ризики. Незалежно від того, чим закінчиться війна, Москва може втратити свій вплив у регіоні.

"Стратегічно для Росії не надто вигідна ситуація. Тактично - так. От якщо брати в розрізі 6-12 місяців - Росія виграла. У середньостроковій вже проблеми, в довгостроковій - це великі проблеми. Але поки що, наскільки я розумію, росіяни на даному етапі, з огляду на війну в Україні, вони планують ось такими короткостроковими відрізками", - констатує аналітик.

Путін також стрімко втрачає статус впливового посередника на Близькому Сході. "Путін намагається продати свою функцію як посередника з іранськими елітами, але проблема в тому, що Трамп і Нетаньягу, вони чекають, коли вирішувати будуть еліти, які з ними і так розмовляють без Путіна. Відповідно, роль Путіна в цьому падає", - підкреслює експерт.

Саме ж іранське керівництво чудово пам'ятає подвійну гру Москви. "Самі іранські еліти - як би Росія багато і красиво не говорила про підтримку Ірану, але де-факто у всіх попередніх кризах Росія виступала державою, яка всіляко провокувала і намагалася, щоб військові дії розгорілися, оскільки вони приносили Росії тактичну вигоду. І відповідно, до Російської Федерації ставлення теж буде потроху змінюватися", - резюмував Ігор Тишкевич.