Кінець гегемонії США: чому після пандемії настав "неполярний" світ

Пандемія коронавірусу стала не просто глобальним викликом для систем охорони здоров'я та економіки, але й відіграла роль фундаментального історичного тригера, який остаточно поховав однополярний світоустрій на чолі зі Сполученими Штатами Америки. З 2020 року міжнародна політика функціонує в абсолютно нових координатах, які багато хто помилково називає багатополярністю. Насправді ж світ зіткнувся з феноменом відсутності яскраво виражених полюсів впливу взагалі, що створює передумови для хаотизації міжнародних відносин та непередбачуваності економічних процесів.

Про це повідомив економіст Олексій Кущ в ефірі політолога Юрія Романенка.

Деталізуючи свою концепцію зміни історичних епох, економіст зауважив, що період з 1990 по 2020 роки був часом безумовного домінування Вашингтона. "Це був епоха монополярного світу, в якому був один гегемон - США. Це саме та світ-система, яка дозволила Фукуямі написати про кінець історії", - нагадав експерт.

Однак цей етап неминуче добіг кінця, і каталізатором руйнування старої системи стала глобальна криза охорони здоров'я.

"На мій погляд, цей етап розпався у 2020 році разом, ну, як би з початком пандемії. Тобто пандемія стала не просто точкою відліку, пандемія стала певним вододілом, таким глобальним історичним вододілом між двома епохами монополярного світу і того світу, який настав після", - підкреслив фахівець.

Говорячи про нову реальність, він категорично відкинув популярний нині термін "багатополярність", вказавши на його геополітичну некоректність.

"Після пандемії настав неполярний світ, який багато хто зараз з аналітиків називає помилково, на мій погляд, там, багатополярним. Але в контексті геополітики, якщо полюсів багато, то вони саме в контексті геополітики не виконують роль полюса як такого", - пояснив аналітик свою позицію.

За його словами, характерною рисою цього неполярного світу стане розконцентрація економічної системи та розукрупнення великих мегакластерів, таких як колективний Захід. Питома вага традиційних лідерів у світовій економіці буде знижуватися, через що жодна держава не зможе взяти на себе роль повноцінного домінуючого гегемона у найближчі десятиліття.