Кухонна революція: чому невдоволення росіян не переросте в бунт

Останнім часом у російських соціальних мережах, соціологічних опитуваннях та навіть офіційних заявах експертів простежуються ознаки так званої «кухонної революції». Так визначається тип протесту, коли люди, перебуваючи вдома чи в перевірених колах, обговорюють своє невдоволення життям та владою. Попри загострення цих настроїв, низка факторів вказує на те, що таке невдоволення навряд чи переросте в щось більш серйозне.

Керівник аналітичного центру «Ділова столиця», політолог Вадим Денисенко, аналізуючи поточні настрої, зазначає, що головними причинами відсутності справжніх революційних змін є дефіцит лідерів, відсутність чіткої ідеології та паралізуючий страх перед всесильною владою. Без цих трьох елементів будь-яка «кухонна революція» залишатиметься лише розмовами.

Проте вперше за весь період конфлікту у суспільстві відчувається серйозна турбулентність, що пов'язана з трьома основними аспектами: різким погіршенням рівня життя для значної кількості громадян, втратою надії на швидке закінчення війни та абсолютною відсутністю ясного бачення майбутнього. Ці фактори у сукупності створюють підґрунтя для напруги, яка, втім, не знаходить виходу в організований протест.

Наразі відбувається перепідписання суспільного договору як з населенням, так і з бізнесом. Його ключовою умовою є абсолютна безправність обох сторін: громадяни мають бути готовими померти «за батьківщину», тоді як бізнес повинен бути готовим віддати свої гроші в будь-який момент, оскільки влада, надавши право на заробіток, вважає себе вправі розподіляти ці кошти на власний розсуд. Така модель, на думку оглядача, навряд чи призведе до соціального вибуху без суттєвого ослаблення центру чи сильного зовнішнього впливу, що яскраво демонструє приклад Північної Кореї.

Показовим став випадок, коли на зустрічі з президентом Володимиром Путіним бізнес-спільнота просила про «пряник» у вигляді чітких правил реприватизації. Зокрема, існують прецеденти повернення державі майна, яке було приватизоване ще в 1993 році, згідно з проведеним дослідженням. Однак цей «пряник» так і не був наданий.

Великий бізнес у РФ довгий час виконує роль «обслуги», але на тлі масової реприватизації та скорочення державного фінансового пирога, влада вирішила перейти від політики відносної свободи, що спостерігалася у 2022 році, до максимального контролю та перерозподілу майна. Розрахунок при цьому простий: бізнес завжди прагне домовитися, а не протистояти.

Дійсно, зараз ми спостерігаємо не стільки передреволюційну ситуацію, скільки фундаментальну зміну правил гри, яка викликає приховане невдоволення серед населення. За прогнозами політолога Вадима Денисенка, цей «транзит правил» триватиме щонайменше до кінця року, що призведе до формування «лайт-варіанту» Північної Кореї. Головними відмінностями буде відсутність визначеного наступника та значно нижчий рівень мобілізованості населення.

Проте, для України цей сценарій не є позитивним сигналом, оскільки зміцнення режиму, навіть на тлі внутрішнього невдоволення, робить його більш стійким. Основні тріщини будуть з'являтися по лінії «пошуку наступника», незважаючи на табуйованість цієї теми. Цей процес може бути тривалим і непередбачуваним. Більше оперативних новин Telegram доступно на каналі Апострофа.

«Проблема навіть не в тому, що таке прохання було озвучене. Проблема в тому, що бізнес просив пряник у вигляді нормальних правил по реприватизації... Так от, цього пряника бізнесу так і не дали», — пояснив політолог Вадим Денисенко, підкреслюючи, що прецедент повернення державі майна, приватизованого ще в 1993 році, вже існує.

Таким чином, Росія рухається до посилення внутрішнього контролю, де невдоволення суспільства здебільшого залишається на «кухонному» рівні, а бізнес змушений коритися максимальному диктату влади. Хоча це не обіцяє швидких революційних змін, тривала внутрішня напруга та невизначеність щодо майбутнього лідерства можуть стати потенційними факторами нестабільності.