Неочікуваний глухий кут: у США закінчуються цілі для ударів по Ірану?

На початку кампанії американські літаки та боєприпаси завдали значних пошкоджень, як заявив президент Трамп. Він стверджував, що збройні сили, оборонна промисловість та політичне керівництво Ірану були «повністю знищені». Операція, за його словами, мала тривати ще два-три тижні, проте без уточнення конкретних цілей для подальших ударів.

Проте на тлі цих заяв, у Міністерстві війни США виникло занепокоєння. За даними посадовців, кількість цілей, важливих для подальших військових дій, значно скоротилася. Це ставило під сумнів ефективність майбутніх атак, особливо тих, що мали знищити приховані запаси балістичних ракет.

Ситуацію погіршувала іранська блокада Ормузької протоки. Цей життєво важливий морський шлях, через який проходить близько 20% світових поставок нафти, став інструментом Ірану в економічній війні. Така динаміка, за оцінками співрозмовників, посилює позиції Ірану та знижує його готовність до переговорів щодо ядерної програми та безпеки в регіоні.

Згодом стало очевидно, що більшість цілей, зокрема залишки балістичних ракет, перебувають у добре укріплених бункерах, які практично неможливо уразити без наземного вторгнення. Це поставило адміністрацію США перед складною дилемою, оскільки наземна операція викликала б значний політичний опір.

Така стратегія Ірану, спрямована на те, щоб просто перечекати удари США, почала приносити дивіденди, призводячи до зростання цін на енергоносії та посилюючи політичний тиск на адміністрацію Трампа. Співрозмовники з Пентагону побоювалися, що США опиняться в «трясовині», якщо президент залишиться в конфлікті, або буде «принижений», якщо вийде з нього.

Колишній посадовець адміністрації підкреслив, що без наземного вторгнення США мають обмежений перелік об'єктів для ураження. Решта цілей, що залишилися, як-от балістичні ракети, ймовірно, розташовані в укріплених бункерах і їх складніше вразити.

Ця проблема може призвести до того, що США завдаватимуть малоефективних ударів, тоді як Тегеран збереже ключовий контроль над Ормузькою протокою. Це може спонукати Politico зробити висновок, що Штати ризикують застрягнути в нескінченному конфлікті з Іраном, не маючи реальних важелів впливу на режим.

«Ми можемо просто продовжувати працювати над списком цілей, значення яких постійно знижується, і продовжувати дратувати їх до такої міри, що Корпус вартових ісламської революції міцно захопить владу в уряді і вони вважатимуть виправданим вести священну війну проти США нескінченно», — заявив один із посадовців Пентагону.

«Якщо він піде, його принизять; а якщо залишиться, ми опинимося в трясовині», — додав співрозмовник, описуючи складну ситуацію президента.

Таким чином, кампанія набула форми «війни на виснаження без чіткого плану». Американському керівництву доведеться вирішувати, як вийти з ситуації, де військовий тиск втрачає ефективність, а політичні ризики високі, щоб уникнути подальшого затягування конфлікту.