/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F432%2F1f68ea1359370af9b0419772a5d2d502.jpg)
Тривимірний Орбан: як Вашингтон, Москва та Пекін поділили вплив на Будапешт
Якщо дивитись на ситуацію навколо виборів в Угорщині спокійно, то стає очевидно: Орбан давно перестав бути лише угорським політиком. Він перетворився на точку, де перетинаються інтереси різних світових центрів сили. І кожен із них бачить у ньому свій інструмент.
США (за нинішньої політичної конфігурації у Вашингтоні) підтримують Орбана не тому, що їм важлива Угорщина. Для частини американських консервативних еліт він є символом політичної моделі, яку вони хотіли б бачити і в себе – сильна виконавча влада, жорстка міграційна політика, конфлікт із ліберальними елітами, обмеження свободи слова, акцент на традиційних цінностях. Тобто це підтримка не держави, а політичної ідеології.
Росія дивиться на Орбана зовсім інакше. Для Кремля він цінний не як союзник, а як людина, яка здатна створювати проблеми всередині ЄС і НАТО. Блокування санкцій, постійні торги щодо допомоги Україні, енергетичні переговори – все це дає Москві час і можливість маневру.
У цій логіці Орбан – це не партнер Росії, а зручний фактор послаблення європейської єдності.
Китай взагалі не грає у політичну риторику. Його інтерес суто прагматичний. Угорщина стала одним із головних центрів китайських інвестицій у Європі – логістика, акумуляторні заводи, технологічні проєкти.
Для Пекіна Орбан – це зручні ворота в Європейський Союз. Без гучних заяв, без ідеології – тільки економіка і довгостроковий вплив.
У підсумку виникає парадоксальна ситуація. Один і той самий політик отримує підтримку з абсолютно різних причин:
Америка його підтримує через ідеологію.
Росія – через геополітичну вигоду.
Китай – через економічний інтерес.
І саме це головне. Орбан сьогодні – це вже не просто історія про внутрішню політику Угорщини. Це симптом того, як великі держави починають боротися за вплив навіть не між країнами, а всередині них.
І тут варто ставити головне питання не про Орбана. А про те, що означає ситуація, коли за вплив на одну країну ЄС одночасно конкурують Вашингтон, Москва і Пекін.
Бо це вже історія не про вибори.
Це історія про майбутню архітектуру Європи.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.
Актуальне

