40 днів конфлікту: хто насправді виграв у війні США та Ірану?

На Близькому Сході вирував конфлікт, який тривав 40 днів, залишаючи після себе зруйновані надії та посилені геополітичні протиріччя. Військові сутички між США та Іраном створили крихку рівновагу, що завершилася оголошенням про тимчасове перемир'я.

У центрі цієї драми опинився Дональд Трамп, який публічно заявляв про «повну перемогу». Проте, на тлі цих заяв, аналітики почали досліджувати, хто ж насправді отримав вигоду від затяжного протистояння, і чи відповідали результати початковим очікуванням Вашингтона.

На міжнародній арені війна між США та Іраном створила вакуум, який швидко заповнили геополітичні конкуренти Вашингтона — Росія та Китай. Росія змогла скористатися ситуацією, оскільки Вашингтон був змушений частково послабити санкції проти російської нафти, що забезпечило Кремлю додаткові економічні ресурси на тлі війни проти України.

Китай, своєю чергою, не відставав, зміцнивши свої позиції як ключовий дипломатичний гравець. Пекін активно сприяв досягненню перемир'я та посилив свій вплив у регіоні завдяки енергетичним домовленостям з Іраном.

Попри значні втрати, Іран зберіг свій режим та військову інфраструктуру. Країна продовжує володіти значними запасами ракет та зберігає потенціал для подальшого розвитку ядерної програми. Більше того, Тегеран фактично отримав нові важелі впливу — контроль над Ормузькою протокою, через яку транспортується до 20% світових енергоносіїв.

Наразі США та Іран перебувають у процесі двотижневого перемир'я, стабільність якого залишається під великим питанням. Американська делегація на чолі з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом провела переговори в Ісламабаді, але сторони не змогли досягти підписання угоди про припинення війни. За словами Венса, попри тривалі обговорення, прогресу в ключових питаннях досягти не вдалося, оскільки іранські переговорники відмовилися прийняти запропоновані умови.

Крім великих гравців, конфлікт призвів до вигоди для Норвегії та Канади, які прагнуть скористатися наслідками енергетичної кризи. Ці країни планують збільшити постачання нафти та газу до Європи й Азії. Пакистан також отримав підвищену дипломатичну вагу, виступивши ключовим посередником у переговорах між США та Іраном.

Західний світ, попри військову перевагу, зіткнувся зі значними втратами. США відчули економічні наслідки війни через зростання цін на енергоносії, що спричинило інфляцію та невдоволення всередині країни. Конфлікт викрив обмеженість впливу США, оскільки Іран залишився не послабленим та продовжує демонструвати військові можливості. НАТО відчуло зростання напруги між США та союзниками, а погрози Вашингтона скоротити військову присутність у Європі ставлять під сумнів майбутнє Альянсу. Європейські країни також постраждали від енергетичної кризи, де зростання цін на газ та електроенергію б'є по економіках і домогосподарствах. Ізраїль, що активно підтримував початок війни, не досяг ключових цілей, включно зі зміною режиму в Ірані. Ліван зазнав одних із найбільших людських втрат — тисячі загиблих та поранених, а також сотні тисяч переміщених осіб.

«Попри тривалі обговорення, прогресу в ключових питаннях досягти не вдалося. Американська делегація діяла згідно з вказівками президента, намагаючись проявити максимальну гнучкість та чесну волю до домовленостей. Проте іранські переговірники відмовилися прийняти запропоновані умови», — заявив віцепрезидент США Джей Ді Венс після переговорів в Ісламабаді.

Війна не принесла США та їхнім союзникам очікуваних результатів. Замість послаблення, вона сприяла посиленню геополітичних суперників — Росії та Китаю, а також загострила global економічні та безпекові ризики, залишаючи за собою гіркий присмак невирішених конфліктів та невизначеного майбутнього.