/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2Fe545422578dd41c8bd469de7d4d2d93b.jpg)
Суд США дозволив продовжити будівництво бальної зали Трампа: нові деталі та звинувачення
Історія будівництва почалася з амбітного плану Дональда Трампа щодо створення нової бальної зали. Спочатку проєкт позиціонувався як місце для прийому VIP-гостей, проте незабаром його значення змінилося. Наприкінці 2025 року Національний фонд охорони історичної спадщини подав позов проти Білого дому, вимагаючи зупинити будівництво, адже, за його словами, роботи на місці Східного крила Білого дому, зведеного у 1942 році, загрожували історичній цілісності будівлі.
На початку квітня 2026 року окружний суддя Річард Леон ухвалив рішення про призупинення проєкту бальної зали, вимагаючи схвалення від Конгресу. Він дозволив лише ті роботи, які були необхідні для забезпечення "безпеки та охорони Білого дому". Трамп, однак, інтерпретував це рішення як дозвіл продовжувати будівництво, посилаючись на плани встановлення куленепробивного скла та облаштування бомбосховищ.
Національний фонд охорони історичної спадщини оскаржив це тлумачення, звернувшись до суду з проханням уточнити межі заборони. Апеляційний суд округу Колумбія, до якого звернулися сторони, 11 квітня постановив, що Річард Леон має роз'яснити питання національної безпеки, що впливають на будівництво. При цьому адміністрації Білого дому було дозволено продовжувати роботи до 17 квітня 2026 року.
Це рішення викликало неоднозначну реакцію. Білий дім висловив задоволення і заявив, що очікує на "повне й остаточне виправдання". З іншого боку, Національний фонд охорони історичної спадщини підтвердив свою відданість місії "вшанування історичного значення Білого дому", продовжуючи критику Трампа, яка триває з моменту подання позову.
На цьому етапі судді зазначили, що в них відсутня впевненість щодо впливу призупинення будівництва зали на підземні роботи, і вказали на мінливі аргументи Білого дому щодо зв'язку цих об'єктів. Захисники проєкту стверджували, що бальна зала проєктується для гарантування безпеки президента, його родини та персоналу від "ворожих атак за допомогою дронів, балістичних ракет, куль, біологічних загроз" та інших можливих небезпек.
Таким чином, хоча будівництво тимчасово продовжено, суперечка ще далека від завершення. Обидві сторони очікують на подальші роз'яснення від окружного суду щодо меж дозволених робіт та їхнього впливу на історичну спадщину Білого дому. Це рішення підкреслює складність балансу між сучасними вимогами до безпеки та збереженням архітектурного та історичного значення однієї з найвідоміших будівель світу.
Суперечка навколо будівництва бальної зали в Білому домі є частиною ширшої дискусії про збереження історичних пам'яток у сучасному світі. Багато критиків вказували на суперечливість позиції Дональда Трампа, який спочатку заявляв, що проєкт "не заважатиме нинішній будівлі", а потім повністю зніс її східне крило. На тлі цих подій Національна комісія з планування капітального будівництва США, попри попередню судову заборону, схвалила план створення бальної зали в Білому домі.
Проєкт викликає занепокоєння активістів, які стверджують, що, хоча ідея про модернізацію може бути виправданою, підходи до її реалізації мають бути відкритими та прозорими. Історія Білого дому свідчить про його багатий архітектурний та культурний спадок. Будь-які зміни повинні обговорюватися з громадськістю та експертами для уникнення безповоротних втрат. Більше оперативних новин з цієї теми можна знайти в Telegram Апострофа.
Речник Білого дому Девіс Інгл заявив: "Ми раді, що Апеляційний суд округу Колумбія додатково продовжив призупинення дії необґрунтованої заборони окружного суду…і очікуємо на повне й остаточне виправдання."
Представники Національного фонду охорони історичної спадщини наголосили, що залишаються відданими своїй місії "вшанування історичного значення Білого дому" і продовжують наполягати на прозорості у процесі прийняття рішень щодо будівництва.
Поки тривають юридичні розгляд та обговорення, майбутнє бальної зали в Білому домі залишається невизначеним. Ця ситуація підкреслює постійний конфлікт між бажанням модернізації та необхідністю збереження історичної спадщини. Від того, як буде вирішено цю суперечку, залежатиме не тільки подальша доля цього конкретного проєкту, а й загалом підхід до збереження історичних пам'яток.

