Ормузька протока ВПЕРШЕ закрита: Іран звинувачує США в "піратстві"

Початкові надії на стабілізацію морських перевезень з'явилися після того, як 16 квітня президент Лівану Джозеф Аун та прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу домовилися про десятиденне перемир'я. Тоді Іран заявив, що розблокував Ормузьку протоку для всіх комерційних суден, погоджуючись на регульований прохід обмеженої кількості танкерів та торговельних суден. Це відбулося на фоні попередніх домовленостей, досягнутих на переговорах, де Іран демонстрував готовність до співпраці.

Проте, за словами іранських посадовців, ці сподівання виявилися марними. Вони звинуватили США у порушенні обіцянок та продовженні політики недобросовісних дій, що включає «піратство та морські розбої» під виглядом так званої блокади. У Тегерані заявили, що Сполучені Штати не виконали своїх зобов'язань, попри всі попередні домовленості, щодо зняття цих обмежень.

Після того, як переговори не дали бажаного результату, іранське військове оперативне командування «Хатам аль-Анбія» знову взяло ситуацію під свій контроль. Центркомандування Ірану повідомило про повернення протоки до "попереднього стану". Це рішення, як зазначили представники відомства, є прямою відповіддю на дії Вашингтона, який, на їхню думку, продовжує діяти як "пірат" у регіоні Перської затоки.

Примарним виявилося і твердження Дональда Трампа в соціальній мережі Truth Social про те, що Іран нібито погодився ніколи більше не закривати Ормузьку протоку. Високопоставлений іранський посадовець назвав ці заяви такими, що не відповідають дійсності, і Al Jazeera підтвердила це, посилаючись на заяву КВІР. Іранські дипломати відкинули як маніпуляцію слова американського лідера про готовність Тегерана передати свої ядерні матеріали під контроль Вашингтона.

Таким чином, Тегеран знову оголосив, що Ормузька протока WANA знаходиться під суворим управлінням та контролем збройних сил Ірану. Іранська державна телерадіокомпанія IRIB, а також Mehr News Agency зазначають, що для проходження суден тепер знову потрібен дозвіл Ірану. Центркомандування Ірану підкреслило, що доки Сполучені Штати не скасують обмежень на рух суден, ситуація залишатиметься незмінною.

Це означає, що відтепер прохід через одну з головних водних артерій світу можливий лише за прямої згоди іранської сторони, що підтверджено заявами військових Хатам Аль-Анбія. Тегеран вкотре демонструє готовність використовувати контроль над протокою, як інструмент геополітичного тиску, і зберігатиме її під жорстким контролем до відновлення «повної свободи» судноплавства для своїх суден. Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

Ормузька протока, розташована між Оманською та Перською затоками, є критично важливим судноплавним шляхом у світовій торгівлі нафтою. Через неї проходить близько 20% світового споживання нафти, що робить її ключовим елементом глобальної енергетичної безпеки. Контроль над протокою дає Ірану значні важелі впливу на міжнародні відносини та світову економіку.

Заяви іранських чиновників про те, що вони не планують позбуватися своїх запасів збагаченого урану і не приймуть виняткових обмежень, що суперечать міжнародному праву, свідчать про те, що питання збагачення залишається ключовою суперечкою між Іраном та міжнародною спільнотою. Ця позиція підкреслює складність і багатовекторність конфлікту в регіоні. "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. WhatsApp англійською.

"З цієї причини контроль над Ормузькою протокою повернувся до попереднього стану, і цей стратегічний водний шлях перебуває під жорстким управлінням і контролем збройних сил", – йдеться в заяві іранського військового оперативного командування "Хатам аль-Анбія".

"Доки Сполучені Штати не скасують обмеження на рух суден з Ірану та до нього, ситуація в Ормузькій протоці залишатиметься суворо контрольованою та без змін", – наголосив Центр командування Ірану.

Поновлення контролю Іраном над Ормузькою протокою та загострення риторики навколо морської блокади свідчить про зростання напруженості в регіоні. Це рішення може мати значні наслідки для світової торгівлі нафтою та геополітичної стабільності, підкреслюючи вразливість міжнародних судноплавних шляхів до регіональних конфліктів.