Пайфер: Трамп тисне на Київ, але головні карти проти Москви не розігрує

Президент США Дональд Трамп продовжує тиснути на Володимира Зеленського, щоб той прийняв умови припинення війни з Росією. Але його важелі впливу на Київ виснажились, а серйозні карти проти Москви, які в нього ще є, він грати відмовляється - такий аргумент висуває у своїй колонці колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.

Як передає "Хвиля", про це йдеться у колонці для The Bulwark. Пайфер нагадує лютневу 2025 року сутичку в Овальному кабінеті, коли Трамп кинув Зеленському фразу "у тебе немає карт". Через п'ятнадцять місяців, пише автор, настав час самому Трампу переглянути власну комбінацію.

Серпневий саміт 2025 року в Анкориджі між Трампом і Володимиром Путіним та низка мирних планів із 28 і 20 пунктів, що з'явилися згодом, не дали результату. Київ демонстрував гнучкість, у тому числі щодо територій під російською окупацією, а Москва не відійшла від вимог, які означають капітуляцію України. Зеленський зазначив, що Трамп "досі обирає стратегію посилення тиску на українську сторону".

Ця стратегія, на думку Пайфера, втратила вагу. У 2022-2024 роках США надавали Україні 30-40 мільярдів доларів на рік військової, гуманітарної та фінансової допомоги. За останні п'ятнадцять місяців до Києва дійшла лише зброя, закуплена за рішеннями адміністрації Байдена або куплена країнами НАТО для передачі українській армії. Європа переклала фінансовий тягар на себе - і одночасно щільніше інтегрує свою оборонну промисловість з українською.

Минулого місяця, стурбована зростанням цін на бензин під час американських ударів по Ірану, адміністрація Трампа призупинила санкції проти експорту російської нафти. Україна відповіла по-своєму: ударами дронів великої дальності по нафтових терміналах у Приморську та Усть-Лузі під Санкт-Петербургом, через які відвантажується близько 40 відсотків російського експорту сирої нафти.

За даними Пайфера, американські чиновники просили Київ припинити удари по російській енергетиці. Нічого не свідчить, що Зеленський до цього прислухався - натомість він поставив умовою зупинки повне перемир'я щодо ударів по енергооб'єктах.

Головний переговірник Трампа Стів Віткофф сім разів побував у Москві, але жодного разу не приїхав до Києва. Пайфер пише, що Віткофф схильний сприймати слова російських посадовців на віру, а сам Трамп регулярно повторює, що миру заважає саме Зеленський, хоча, за оцінкою автора, очевидних свідчень протилежного більш ніж достатньо.

Сильну карту, яку Трамп відмовляється розігрувати, Пайфер описує детально. Можна перекрити лазівки в забороні на експорт високотехнологічних товарів до Росії - вони й досі просочуються через треті країни та опиняються в російській зброї проти України. Можна замість скасування санкцій проти російської нафти навпаки їх посилити: на початку 2026 року доходи Кремля від нафтового експорту впали до помітного мінімуму, і додатковий тиск міг би поставити Путіна перед вибором між фінансуванням війни і фінансуванням соціальних програм.

Можна також, продовжує Пайфер, натиснути на Євросоюз, щоб подолати позицію Бельгії, яка блокує використання заморожених активів російського Центробанку як застави під позики Україні для закупівлі зброї. А найжорсткішим сигналом Путіну, на думку автора, стало б рішення Трампа попросити Конгрес про 20-25 мільярдів доларів допомоги Україні, значна частина яких пішла б до американських зброярів - це близько 1,67 відсотка від його ж запиту на оборонний бюджет у 1,5 трильйона доларів.

Без таких кроків, робить висновок колишній посол, Путін і далі вірить, що може перемогти на полі бою, а посередницька місія Трампа йтиме до провалу - "провалу, за який відповідатиме Трамп і тільки Трамп".