Як правильно – дзвіниця чи дзвінниця: де закралася помилка

З подвоєнням чи без пишеться слово дзвін(н)иця, розповідаємо з посиланням на Український правопис.

Як писати слово правильно – дзвінниця чи дзвіниця?

Високу вежу зі дзвонами біля храму ви точно бачили. Але коли діло доходить до написання слова, то виникає сумнів, як правильно – дзвінниця чи дзвіниця? Це правило точно знають старшокласники, а вам нагадаємо.

Правильно казати та писати – дзвіниця. Форма "дзвінниця" є помилковою. Подвоєння "н" виникає лише тоді, коли збігаються дві однакові приголосні на межі морфем (закон-ний, годин-ник).

У слові "дзвіниця" такого збігу немає, тому правильна форма – одна "н". Слово утворене від дзвін + суфікс -иця.

Новий правопис 2019, (чинний у 2026): закріплює написання дзвіниця без подвоєння "н". А філологи радять запам'ятати хитрик: з одним "н" пишуться слова "дзвіниця" і "криниця".

Корінь слова походить від праслов’янського zvonъ – дзвін, як і звук zvьněti – "дзвеніти, звучати". Від цієї ж основи та від характерної форми походить і назва квітки дзвіночки, а не колокольчики.

У сучасному правописі та словниках закріплена лише форма – дзвіниця.

• СУМ-20: дзвіниця – "вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами": "До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін" (Тарас Шевченко).
• Орфографічний словник української мови: подає теж лише форму дзвіниця.

У давньоруських текстах траплялася форма дзвонниця, але в українській традиції вона спростилася до дзвіниця.

А вежу зі дзвоном, яку використовували для повідомлення про пожежу, називають – каланча. Тобто це висока спостережна башта на будинку пожежної команди.

Що ви знаєте про дзвіниці?

Дзвіниці – це не лише архітектурні споруди для дзвонів, а й символи духовної та культурної величі. В Україні вони стали окрасою міст і сіл, а найвідомішою є Софійська дзвіниця в Києві висотою 76 метрів.

Дзвіниця Софійського собору / Вікіпедія

Більшість українських дзвіниць зведені у стилі бароко або класицизму. Вони мають кілька ярусів, що поступово звужуються догори, і завершуються банею чи шпилем.

У деяких дзвіницях встановлювали годинники з курантами (наприклад, у Сумах на Спасо-Преображенському соборі).

Дзвіниці будували не лише для дзвонів, а й щоб підкреслити велич храму та міста. В Україні дзвіниці часто виконували роль вертикальної домінанти, видимої здалеку як орієнтир.

У народній культурі дзвони символізували захист громади, їхній звук вважали оберегом від лиха.