Трамп заявив Конгресу про «завершення» війни з Іраном, уникаючи дедлайну 1 травня

Історія цієї «завершеної» війни почалася 28 лютого 2026 року, коли адміністрація тодішнього президента розпочала військову операцію проти Ірану без схвалення Конгресу. Це рішення викликало дискусії щодо президентських повноважень та дотримання Закону про військові повноваження 1973 року, який вимагає від президента отримання згоди законодавців або виведення військ протягом 60 днів після початку бойових дій.

Минали дні, і 7 квітня 2026 року між Сполученими Штатами та Іраном бойових зіткнень більше не було. Ця відносне затишшя, на думку Білого дому, дало підстави для заяви про припинення активної фази конфлікту. Тим часом, термін для звернення до Конгресу невблаганно наближався.

Кульмінація настала 1 травня, коли лист від Білого дому, підписаний президентом Трампом, був направлений до Конгресу. У ньому було зазначено, що бойові дії з Іраном «припинено». Цей стратегічний крок фактично дозволив обійти крайній термін 1 травня, уникнувши необхідності отримувати схвалення на продовження військових дій.

Проте, незважаючи на офіційну заяву про припинення бойових дій, адміністрація Трампа чітко дала зрозуміти, що загроза з боку Ірану залишається значною. У листі зазначалося, що навіть після «успішних операцій Сполучених Штатів» та «постійних зусиль для досягнення тривалого миру» Іран все ще становить серйозну загрозу для США та їх Збройних сил.

Саме тому, незважаючи на де-юре «завершення» конфлікту, американські війська продовжують залишатися в регіоні. Це рішення підкреслює складність ситуації та небажання Білого дому повністю відмовлятися від військової присутності, що, за їхніми словами, необхідна для стримування потенційних загроз.

Дії президента Трампа базувалися на юридично сумнівному трактуванні президентських повноважень. Колишній президент неодноразово заявляв, що його попередники також не зверталися до Конгресу за схваленням військових дій, і він не збирався робити щось інше. Він охарактеризував Закон про військові повноваження як «абсолютно неконституційний», наполягаючи на праві одноосібно керувати конфліктом.

На міжнародній арені тим часом тривають спроби дипломатичного врегулювання. Іран передав Пакистану, який виступає посередником, текст нового плану переговорів зі Сполученими Штатами. Тегеран заявляє, що головною метою цих переговорів є припинення війни та досягнення стабільного миру. Хоча зміст нового плану не розголошується, відомо, що Іран пом'якшив свою позицію, відмовившись від вимоги зняття блокади Вашингтоном до початку переговорів, і тепер пропонує обговорювати ключові питання, такі як Ормузька протока та ослаблення санкцій, одночасно. Проте Трамп висловив незадоволення пропозицією, вказуючи на те, що Іран нібито хоче домовитися лише через внутрішню кризу та чвари між його лідерами.

«Незважаючи на успіх операцій Сполучених Штатів проти іранського режиму та постійні зусилля щодо забезпечення міцного миру, загроза, яку Іран становить для Сполучених Штатів та наших Збройних Сил, залишається значною», — зазначив тоді президент Трамп.

«Кожен інший президент вважав це абсолютно неконституційним, і ми з цим погоджуємося», — сказав Трамп у Білому домі, відлітаючи до Флориди.

Таким чином, хоча офіційно конфлікт з Іраном було оголошено «завершеним», ця заява радше стала тактичним кроком для вирішення внутрішніх юридичних питань, ніж відображенням істинної стабілізації. Загострення у регіоні залишається, а пошук тривалого миру триватиме, що вимагатиме подальших дипломатичних зусиль та обачної політики.