/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F432%2Fd99138dfa606156e95152e9c86c88828.jpg)
Трамп змінює правила: що буде з НАТО? Клімкін питає Курта Волкер
"Я дивлюся на світ як на свого роду боротьбу. Боротьбу всередині людства за свободу, за процвітання та безпеку", – так бачить сучасний світ Курт Волкер, колишній спецпредставник США з питань України та один із найдосвідченіших американських дипломатів свого покоління, новий гість формату "Клімкін питає".
У розмові з ексміністром закордонних справ Павлом Клімкіним він розмірковує про природу сучасного світоглядного протистояння між демократіями та авторитарними державами – Росією, Китаєм, Іраном і Північною Кореєю – і про те, чому саме зараз ця боротьба набуває вирішального характеру. Окрема увага – феномену Віктора Орбана: як кумівство, корупція та дрейф у бік Москви і Пекіна перетворили Угорщину з натовської опори на джерело нестабільності, і чому поява Петера Мадяра може означати шанс на повернення країни до конструктивної ролі в ЄС та Альянсі.
У центрі дискусії – трансформація правого руху в Європі та феномен Дональда Трампа. Волкер аналізує, чому сучасні праві лідери – від Мелоні до Ле Пен – змушені позиціонувати себе як проєвропейських і проукраїнських, щоб не повторити помилок Орбана. Трамп постає як нетиповий керівник, чия ставка на особисту лояльність замість інституційних процесів породжує справжню непередбачуваність – від ядерного Ірану до скептицизму щодо НАТО.
Також – про війну в Україні та її геополітичні виміри: чому Путін, одержимий ідеєю відновлення імперії, не здатний на справжній мир і використовує переговорну риторику лише як інструмент розколу між Вашингтоном і Києвом; як брак стабільної американської підтримки парадоксально зробив Україну більш самодостатньою у виробництві озброєнь; і чому майбутня безпека країни лежить через двосторонні гарантії з коаліцією охочих та інтеграцію ППО з європейськими системами – в очікуванні консенсусу щодо членства в НАТО.
На завершення – порівняння двох "постсовєтських" доль: чому Україна вибудувала незламний національний спротив там, де Грузія, під тиском Іванішвілі, обрала компроміс з окупацією.

