Не дожив два дні до 89-річчя: помер класик української анімації Євген Сивокінь

Євген Сивокінь, якого згадують як класика української анімації, був не лише режисером, художником і сценаристом, а й педагогом. Він народився 7 травня 1937 року в Києві, у родині архітектора. Митець сформував мову анімації та виховав кілька поколінь аніматорів, передаючи їм не тільки професійні знання, а й глибоке розуміння мистецтва кіно.

Його шлях у мультиплікації розпочався у 1960 році, після закінчення графічного факультету Київського державного художнього інституту в 1965 році. Сивокінь працював у творчому об'єднанні художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм», а потім – на студії «Укранімафільм». Там він був безпосередньо причетний до її розвитку та розквіту.

За роки своєї кар'єри Євген Сивокінь створив понад 25 анімаційних стрічок, серед яких були «Людина й слово», «Врятуй і збережи», «Пліткарки», «Засипле сніг дороги» та інші. Його роботи представляли Україну на міжнародних фестивалях у Болгарії, Польщі, Японії, Франції, Італії, Німеччині та інших країнах, де здобували численні відзнаки. Зокрема, фільм «Засипле сніг дороги» був визнаний як найкращий анімаційний фільм на фестивалі у Клермон-Феррані, а «Людина і слово» відзначили в Загребі та Баку.

Крім творчої діяльності, Сивокінь був автором сценаріїв до анімаційних фільмів, таких як «Секрет приворотного зілля» (1980) та «Нещаслива зірка» (1981). Він також написав і проілюстрував книги про анімацію, серед яких «Якщо ви любите мультиплікацію» та «Мені так здається». У 1970-х роках він був ведучим популярної телепрограми «Мультіпанорама».

Значний внесок Євген Сивокінь зробив у педагогіку. З 1993 року він керував майстернею режисури анімаційного кіно у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, а з 2001 року також викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв. Серед його учнів — Степан Коваль та Анатолій Лавренишин.

Смерть Євгена Сивоконя відбулася на тлі низки інших втрат у культурній сфері. У квітні 2024 року пішов із життя заслужений художник України Євген Удін, а в березні Україна втратила режисера Віллена Новака. Ці події підкреслюють мінливість існування та важливість збереження пам'яті про видатних діячів мистецтва.

У 2022 році митця відзначили спеціальною нагородою Національної кінопремії «Золота Дзиґа» за внесок у розвиток українського кінематографа. Він був заслуженим діячем мистецтв України, лауреатом кінопремії імені Івана Миколайчука, членом Національної спілки кінематографістів та Міжнародної асоціації анімаційного кіно.

«Євген Якович Сивокінь — режисер, художник, сценарист і педагог, який стояв біля витоків сучасної української анімації та формував її мову протягом десятиліть. Його творчий доробок налічує понад 25 анімаційних фільмів, серед яких "Людина й слово", "Країна Лічилія", "Врятуй і збережи", "Пліткарки", "Ненаписаний лист", "Засипле сніг дороги" та інші. Його роботи представляли Україну на міжнародних фестивалях і були відзначені численними нагородами», — повідомила Українська кіноакадемія.

«Не стало легенди української анімації Євгена Яковича Сивоконя. Режисера, художника й педагога, якому ми завдячуємо зокрема таким авторським фільмам, як "Людина, яка вміла літати", "Казка про доброго носорога", "Людина і слово", "Обережно — нерви!", "Рокіровка (Лінощі)", "Дерево і кішка", "Засипле сніг дороги" і не лише», — зазначили у Довженко-Центрі.

Спадщина Євгена Сивоконя, сформована за десятиліття праці, залишається невід'ємною частиною української культури. Його роботи продовжать надихати нові покоління митців, а його внесок у розвиток анімації буде завжди пам'ятатися. Українська анімація завдячує йому своїм унікальним голосом та неповторним стилем, що є свідченням його великого таланту та відданості.