Африка розділиться: знайдено тектонічний розлом, що з'єднує континент з мантією

Історія майбутнього розколу Африки бере свій початок у регіоні Кафуеського рифту в Замбії. Цей рифт є частиною Південно-Західно-Африканської рифтової системи, яка простягається на 2500 кілометрів від Танзанії до Намібії. Вчені вже давно припускали, що ця зона може стати новою межею між Нубійською та Сомалійською тектонічними плитами.

Професор Майк Дейлі з Оксфордського університету, один зі співавторів дослідження, поділився ключовими висновками. Він зазначив, що ізотопи гелію та вуглецю, виявлені в газах з геотермальних джерел, є прямим доказом зв'язку розлому з мантією Землі, яка розташована на глибині 40-160 кілометрів. Це свідчить про глибокі зміни, що відбуваються всередині континенту.

Нещодавно команда вчених, очолювана геологинею Рутою Кароліте, взяла зразки газів з восьми геотермальних джерел у Замбії – шість зразків у межах Кафуеського рифтового регіону і два за його межами. Результати показали, що високі концентрації мантійних ізотопів були знайдені виключно всередині рифтової зони. Це стало поворотним моментом у розумінні тектонічних процесів.

Виявлення цих ізотопів гелію та слабких слідів вуглекислого газу мантійного походження в гарячих джерелах Кафуеського рифту стало ключовим доказом. Цей "рідкий зв'язок" підтверджує активність Кафуеського рифту та Південно-Західно-Африканської рифтової зони. Професор Дейлі підкреслив, що це може бути ранньою ознакою розпаду Африки на південь від Сахари.

Хоча процес перебуває на ранньому етапі, і нині немає вулканічної активності, вчені прогнозують, що розкол континенту, якщо він станеться, триватиме сотні мільйонів років. Вони припускають, що у віддаленішому майбутньому ця зона може стати важливим джерелом геотермальної енергії для регіону, що надасть нові можливості для розвитку.

Ці знахідки узгоджуються з попередніми геофізичними спостереженнями в усьому світі, підтверджуючи ранні стадії активного літосферного рифтингу. Африка повільно розколюється вздовж Східноафриканської рифтової системи, де Сомалійська тектонічна плита віддаляється від Нубійської, що врешті-решт призведе до формування нового океанічного басейну.

Земля постійно змінюється, і тектонічна активність є одним із найважливіших процесів, що формують її поверхню. Зсув земних плит переробляє мінерали в корі, перебудовує континенти та океани, стимулює вулканічну й геотермальну активність, а також регулює довгостроковий кругообіг вуглецю між внутрішніми шарами планети, океанами, атмосферою та організмами.

Відомо, що Африка є активним регіоном тектонічних змін. Від Афарської западини, що межує з Червоним морем, донизу по східній стороні материка простягається Східноафриканський рифт. Тут Сомалійська плита віддаляється від Африканської плити, і вчені прогнозують, що цей процес зрештою призведе до утворення нового океану між частинами континенту. Цей розлом розтягується на тисячі кілометрів, де вже зараз фіксується активне розтягнення земної кори та магматичні процеси під поверхнею.

«Цей рідкий зв’язок є доказом того, що межа розлому Кафуе Рифт є активною. Тому й Південно-Західно-Африканська рифтова зона також є такою – і може бути ранньою ознакою розпаду Африки на південь від Сахари», – зазначив співавтор дослідження, професор Майк Дейлі з Оксфордського університету. Ця заява була зроблена після публікації в Daily Mail.

Геологиня Рута Кароліте, керівник нового дослідження, заявила: «Гарячі джерела вздовж рифту Кафуе в Замбії мають ізотопні сигнатури гелію, які вказують на прямий зв'язок джерел із мантією Землі. Цей зв'язок із рідиною свідчить про активність кордону розлому рифту Кафуе, а відтак і Південно-Західної Африканської рифтової зони». Цю інформацію було опубліковано в Science Alert.

Геологічні зміни, що відбуваються в Африці, є свідченням динамічності нашої планети. Хоча повний розкол континенту займе мільйони років, виявлені сліди тектонічного розлому під Замбією дають уявлення про майбутнє Землі, яке формується вже сьогодні. Цей процес не лише змінить географічну карту, а й відкриє нові можливості, такі як використання геотермальної енергії, що вказує на постійний цикл трансформацій нашої планети.