/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fb288d3806eba48b73bd8c9bb5f727e0c.jpg)
Прихована слабкість: чому Путін погрожує ядерною зброєю після параду
Напередодні 9 травня, коли Москва готувалася до традиційного військового параду, Україна поставила під сумнів здатність російської столиці захистити себе. Глибокі удари України по тилових районах виявили слабкість протиповітряної оборони Росії, змусивши її провести парад у значно скороченому вигляді. Ця подія стала незручним індикатором уразливості, що вимагала від Кремля швидкої реакції.
Володимир Путін, намагаючись зберегти образ незламності, негайно відповів на це, зробивши гучні заяви про успішне випробування міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 «Сармат». Він також згадав про розробку інших видів стратегічного озброєння, таких як ракета середньої дальності «Орєшнік», підводний безпілотник «Посейдон» та крилата ракета «Буревісник». Ці заяви, за задумом, мали відновити відчуття військової могутності.
Однак аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що за цими погрозами приховується інша мета. За їхніми даними, це не що інше, як спроба відвернути увагу від власних провалів. Зокрема, йдеться про те, що саме Україна, а не Росія, гарантувала безпеку параду в Москві, оскільки Київ утримався від ударів, що стало демонстрацією вразливості російської системи безпеки навіть у її столиці.
Крім того, нова хвиля ядерної риторики покликана приховати реальну ситуацію на фронті. Російські війська, які розпочали весняно-літній наступ у березні 2026 року, не змогли досягти значних оперативних успіхів. Натомість українські контратаки відбили значну частину Куп'янська, звільнили понад 400 квадратних кілометрів на півдні України протягом зими та весни 2026 року, а також декілька населених пунктів у західній Запорізькій області наприкінці квітня.
Українська сторона своєю чергою змушує Росію вибирати між захистом від контратак та розподілом ресурсів на пріоритетні сектори фронту, що створює для Кремля значні труднощі. За словами аналітиків, рівень набору нових військових до ЗС РФ вперше за час повномасштабної війни опустився нижче рівня компенсації втрат, що ще більше посилює проблеми наступальної спроможності.
Ситуація, що склалася, змушує російське керівництво підтримувати ілюзію сили та постійного прогресу, тоді як реальність на полі бою свідчить про інше. Саме тому Кремль дедалі частіше повертається до ядерної риторики, прагнучи створити образ невпинної сили, щоб приховати внутрішню слабкість і операційні невдачі.
Інститут вивчення війни (ISW), американський аналітичний центр, заснований 2007 року військовим істориком Кімберлі Каган, регулярно публікує звіти про військові операції. З лютого 2022 року ISW щоденно аналізує російське вторгнення в Україну. Ця організація надає об'єктивні оцінки військових ситуацій, базуючись на відкритих джерелах та аналітичних даних. Більше інформації про Інститут можна знайти у Вікіпедія.
Заяви Путіна щодо «Сармату» — міжконтинентальної балістичної ракети шахтного базування, яка позиціонується як ключовий елемент ядерної тріади, — не нові. Москва робить подібні оголошення про її швидке розгортання ще з 2021 року, але реальні терміни постійно переносилися. Після невдалого випробування в листопаді 2024 року ця тема фактично зникла з публічного простору, але тепер знову повернулася в риторику Кремля, що вказує на її пропагандистський характер. Детальніше про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
«Позування Путіна щодо "Сармату" має на меті приховати його слабкість, яка стала очевидною через необхідність попросити Україну зобов'язатися не завдавати ударів по параду Перемоги в Росії 9 травня», — зазначається у звіті ISW.
Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко підкреслив, що «Сармат – це більше інформаційна зброя, ніж реальна. І Москва стабільно раз на декілька років її застосовує. Бо по факту з нею є реальні проблеми».
Незважаючи на агресивну риторику та демонстрацію військової сили, Москва не може приховати своїх реальних проблем на полі бою та у захисті власної території. Подальший розвиток подій виявить, чи зможуть українські Сили оборони використати цю вразливість, щоб змінити баланс сил та змусити Кремль переглянути свою стратегію.

