Реаліст, мрійник і козацький міф: у Києві відкрили ретроспективу Іллі Рєпіна

13 травня у Національному музеї «Київська картинна галерея» розпочала роботу експозиція «Ілля Рєпін. Реаліст і мрійник». Проєкт об’єднав фонди трьох провідних національних музеїв, аби представити творчість художника через призму його зв’язків з Україною та ролі у формуванні національних історичних образів.

Відкриття зафіксував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Експозиція, що розмістилася у залах другого поверху, базується на найбільшій в Україні музейній колекції робіт митця. До формування виставки також долучилися Національний художній музей України та Національний музей Тараса Шевченка. Глядачам презентували як відомі живописні полотна, так і графічні роботи, ескізи та архівні матеріали.

Окремий пласт виставки присвячено українській тематиці, яка була наскрізною у творчості уродженця Слобожанщини. В залах можна побачити побутові нариси, зарисовки селянських хат та козацького спорядження, зроблені під час подорожі митця батьківщиною у 1880 році. Портретний ряд представлений зображенням Тараса Шевченка, ескізами до пам’ятника Кобзареві та посмертним портретом історика Миколи Костомарова. Сюжетний живопис охоплює полотна «Голгофа», «Миколай Мирлікійський…» та роботу «Поприщин», створену за мотивами повісті Миколи Гоголя.

Особливе місце посідають підготовчі матеріали до знаменитого полотна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». За словами кураторів, сьогодні цей образ став символом народного спротиву. Сучасне прочитання цього образу представлене у фоторимейку французько-українського фотографа Юрія Білака, де в ролі героїв майстра вбачають себе нинішні захисники України.

Науковці музею наголошують, що творча ідентичність Рєпіна формувалася у постійному діалозі з українською інтелектуальною елітою того часу — Дмитром Яворницьким та Василем Тарновським.

Ілля Рєпін (1844–1930) здобув визнання в межах імперської академічної школи, тривалий час працював за кордоном, проте останні десятиліття життя провів у Фінляндії (селище Куоккала), де і був похований, залишаючись відстороненим від радянського мистецького контексту.