Ні Путін, ні Трамп не мають козирів — FT

Коли Росія напала на Україну у 2022 році, президент США Дональд Трамп назвав це "геніальним" рішенням. Але насправді війна російського лідера Владіміра Путіна стала однією з найдорожчих помилок сучасності — поки Трамп три місяці тому не почав операцію "Епічна лють" проти Ірану.

І Путін, і Трамп думали, що їхні суперники слабкі та що перемога буде швидкою. Натомість обидва втягнули свої країни у великі витрати й проблеми, наслідки яких залишаться ще надовго після їхнього відходу від влади. Найбільше від цього виграє Китай.

Прихильники жорсткої політики у США кажуть, що Іран та Україну не можна порівнювати: в Ірані панує теократичний режим, а Україна — демократична держава. Але в політиці головне не те, як усе виглядає в теорії, а які наслідки це має в реальному житті, зазначає оглядач газети Financial Times Едвард Люс.

Прихильники операції "Епічна лють" кажуть, що війну спровокував сам Іран через характер свого режиму. Те саме про Україну заявляють крайні ліві та крайні праві на Заході, які звинувачують у всьому НАТО. Але обидва ці пояснення є радше ідеологією, ніж реальністю. І війна Росії проти України, і дії Трампа щодо Ірану були свідомим вибором, а результат виявився далеким від початкових цілей.

Ні Путін, ні Трамп тепер не можуть легко вийти із ситуації, яку самі створили. Для Путіна провал "спеціальної військової операції" став питанням виживання, тому він не може відкрито визнати помилки, бо це може коштувати йому влади або навіть життя.

"У Трампа проблема більше пов’язана з гордістю та політикою: жодні заяви чи штучно створений інформаційний шум не приховають того, що йому доводиться домовлятися з режимом, який він раніше обіцяв повністю знищити. І цим він лише зміцнює його позиції", — додає оглядач.

Частина переваг у цій ситуації перейшла до президента України Володимира Зеленського. Україна перетворила фронт на виснажливу пастку для російської армії — Росія щомісяця втрачає близько 35 тисяч військових.

Українські сили також можуть завдавати ударів по нафтових об’єктах, заводах та інфраструктурі далеко вглиб Росії — на відстані до 1000 км. Путіну навіть довелося просити Трампа вплинути на Зеленського, щоб українські дрони не атакували парад до "Дня перемоги" на Червоній площі.

Путін обіцяв росіянам, що війна майже не вплине на їхнє життя, але тепер втрати та економічні проблеми відчуває дедалі більше людей, що починає загрожувати його владі.

Україна також отримує сильніші позиції у відносинах із Трампом. Поки Пентагон швидко витрачав запаси ракет і систем ППО на Близькому Сході, Україна фактично змінила сучасну війну. Вона навчилася збивати дорогі російські ракети дуже дешевими саморобними перехоплювачами, що змінює саму економіку війни.

Подібно до цього Іран використовує дрони для тиску на Ормузьку протоку. Через це величезні витрати на традиційну військову техніку дедалі більше виглядають неефективними, а авіаносці — занадто дорогими символами сили.

"Трамп раніше казав Зеленському, що в України "немає карт", але тепер Київ має власні технології та військові рішення, які дуже цікавлять Пентагон. І це дає Україні нові важелі впливу", — стверджує Люс.

Геополітична шкода, яку Росія і США завдали самі собі, також є схожою. Нездатність Росії підкорити Україну стала найдорожчою невдалою війною сучасності. Налякавши сусідів, як-от Фінляндію, Путін фактично подвоїв довжину кордону НАТО з Росією — і це стало наслідком його власних дій.

Так само Трамп помилково вважав, що Іран забезпечить США зручним новим лідером за зразком Венесуели. Це була ілюзія, і він не прислухався до експертів.

Хоча Китай виграє від помилок Путіна і Трампа, головними переможцями стають середні держави, які поступово посилюють свій вплив (за винятком, наприклад, Ізраїлю).

"Вплив США на Близький Схід фактично послабився. Іран, ймовірно, стане регіональною силою, з якою іншим країнам доведеться рахуватися. Україна щонайменше стане ключовим партнером НАТО у світі, який уже не повністю залежить від США. По-різному, але Київ і Тегеран показують, як менші країни можуть послаблювати значно сильніші держави. Тайвань — не єдина країна, яка уважно вивчає ці уроки", — підсумував оглядач.

Раніше у газеті писали, що переконання Путіна в тому, що він зможе пережити Захід, зараз проходить випробування. У стратегії Путіна з'явилися тріщини.