Не квота, а якість: Тимошенко про майбутній Кабмін та анонімного прем'єра

Після президентських виборів, згідно з Конституцією, мав бути сформований новий склад Кабінету Міністрів. Юлія Тимошенко тоді чітко заявила, що цей уряд стане інструментом ефективної роботи, а не ареною для політичних торгів.

Вона висловила переконання, що наступний Кабмін не буде формуватися за «абсолютно потворним» квотним принципом, назвавши його непрофесійним та безвідповідальним. За її словами, партійно-фракційний підхід мав залишитись у минулому.

Ключовою тезою її бачення стало відсічення від принципу «кожної тварі — по парі», який, на її думку, був дієвим під час біблійного потопу, але абсолютно марним для ефективного управління сучасною державою.

Тимошенко наголосила, що новий Кабінет Міністрів формуватиметься, виходячи з професійних та морально-етичних якостей кандидатів на будь-яку посаду. Це означало тоді повний перегляд підходів до призначення посадовців.

Що стосується особистого складу, вона висловила переконання, що громадяни взагалі не повинні знати прізвище прем'єр-міністра. На її думку, це мало бути ознакою того, що влада функціонує належним чином, порівнюючи це із сантехніком, ім'я якого не знають мешканці будинку, де все працює бездоганно.

Таким чином, Тимошенко уявляла майбутній уряд як злагоджений механізм, де кожен на своєму місці професійно виконує обов'язки, не привертаючи зайвої уваги до власної персони, що свідчило б про стабільність та ефективність системи.

Ця заява викликала тоді дискусію щодо можливих змін у політичній культурі України, де квотний принцип розподілу посад роками був нормою. Пропозиції Юлії Тимошенко були сприйняті як спроба відійти від традиційної партійної ієрархії на користь компетентності.

Обговорення тодішньої політичної ситуації та перспектив формування уряду регулярно висвітлювалося у ЗМІ, зокрема в інтерв'ю виданню «Фокус», де були озвучені ці та інші ключові тези майбутнього урядотворення.

Бачення Юлії Тимошенко відкривало перспективу нової ери в українській політиці, де ефективність та професіоналізм мали би стати основою державного управління, а не партійна приналежність. Це відображало її прагнення до створення системи, яка була б непомітною у своїй роботі, але відчутною у результатах, надаючи громадянам впевненості у стабільності та порядку в країні.