Тимошенко: "Квотний принцип" формування уряду час відправити у минуле

В інтерв'ю виданню «Фокус», Тимошенко окреслила своє бачення майбутнього уряду, яке значно відрізнялося від традиційних підходів. Вона зазначила, що після президентських виборів, згідно з Конституцією, буде сформовано новий склад Кабінету Міністрів, який, на її переконання, має стати виключно "робочим органом".

Ключовим у її позиції було категоричне відмежування від так званого "квотного" принципу, який, за її словами, є "абсолютно потворним". Тимошенко аргументувала, що такий підхід є непрофесійним та безвідповідальним по відношенню до країни, закликаючи відійти від партійно-фракційного формування уряду.

Вона використала яскраве порівняння, зазначивши, що принцип "кожній тварі – по парі", який спрацював під час біблійного потопу, абсолютно марний для ефективного управління. Замість цього, прем'єр-міністр обіцяла, що Кабінет Міністрів буде формуватися виходячи з професійних та морально-етичних якостей кандидатів на посади.

Щодо персонального складу майбутнього уряду, Тимошенко висловила думку, що прізвище прем'єр-міністра взагалі не повинно бути відоме широкій публіці. Вона провела аналогію, порівнявши це зі слюсарем у будинку, де все гаразд з опаленням та трубами.

Зрештою, Тимошенко висловила упевненість, що за її президентства жителі країни не знатимуть, як звати прем'єра, вважаючи це головною ознакою того, що влада працює так, як належить.

Традиційно в українській політиці формування уряду часто супроводжувалося розподілом міністерських портфелів між політичними силами за квотним принципом, що нерідко призводило до призначення фахівців не за їхньою компетентністю, а за приналежністю до певних партій чи фракцій.

Ця заява Юлії Тимошенко пролунала в контексті передвиборчої кампанії, де питання ефективності державного управління та подолання корупції є одними з ключових для виборців.

Таким чином, Юлія Тимошенко запропонувала радикальну зміну парадигми в управлінні державою, зосереджуючись на професіоналізмі та прихованій, але ефективній роботі урядовців, а не на їхній публічній відомості чи партійній приналежності.