Гра на випередження: чому мислення тепер передує стратегії

За чотири роки повномасштабного вторгненя українські компанії навчилися виживати в умовах, які ще донедавна вважалися винятковими. Сьогодні ці умови дедалі частіше стають реальністю для всього світу і саме тому досвід, накопичений в Україні, перетворюється з місцевої специфіки на актуальний управлінський капітал.

12 червня в Києві відбувся BUSINESS THINKERS FORUM’2026, організований KA Group за підтримки WORK.ua та ПУМБ.

Понад двадцять спікерів – керівників критичної інфраструктури, власників бізнесу, філософи, архітектори, представники культурних інституцій зібралися навколо однієї тези: операційна ефективність більше не є гарантією майбутнього.

Відкриваючи Форум, засновниця KA Group Альона Жупікова підкреслила:

Чому ми робимо щорічний форум саме з мислення, бо це подія, яка розвиває здатність стратегічно бачити і через телескоп, і через мікроскоп одночасно. Подія, яка дозволяє краще пояснювати реальність і як грати на випередження, розуміючи причинно-наслідкові зв’язки за межами власного контексту."

Однією з центральних думок виступу Співвласника і СEOWork.ua Артура Міхна стала ідея про те, що бізнес має виходити за межі прибутку та спиратися на людський потенціал творення:

"Найважливішою людською здатністю є не споживання, а мислення, творчість і прагнення створювати щось більше за себе".

Останні десятиліття ми багато працювали над глибиною компетенцій. Тепер настав час працювати над шириною мислення. Саме про це говорив Співзасновник Інституту фронтиру, член Наглядової ради Суспільного Мовлення, лектор УКУ Євген Глібовицький:

"Особливості уĸраїнсьĸого бізнесу: операційна майстерність блисĸуча, стратегічна стійĸість – вразлива. У розвинених еĸономіĸах люди довіряють інституціям і фунĸціям. В Уĸраїні – ĸонĸретним людям. Це дає ефеĸтивність у малих групах, але ламається при масштабуванні. Недовіра не масштабується".

Війна змусила Україну переосмислити не лише власне майбутнє, а й саме поняття українства. Де сьогодні проходять кордони країни? Чи потрібно повертати українців додому, чи важливіше зберігати зв’язок із ними незалежно від місця проживання? Саме навколо цих питань точилася дискусія про Україну як частину глобального світу.

Олександр Філоненко, український філософ: "Україна значно більша за свої фізичні кордони. Вона існує не лише на землі, а й у просторі сенсів".

Валерій Примост, стратегічний аналітик: "Українські громади у світі можуть стати платформою для міжнародної експансії бізнесу так само, як ірландська чи китайська діаспора стали драйверами розвитку своїх держав".

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України: "Щоб бути глобальними, потрібно не лише пишатися своїми перевагами, а й чітко розуміти, чому саме вони потрібні світу".

Говорили також про культуру пам’яті, про адаптивність бізнесу в епоху ШІ та невизначеності.