Чи можна довіряти Трампу?

Головне — не видавати бажане за дійсне. Всередині адміністрації Білого Дому як було, так і залишається дві протилежні лінії. Одні — як, наприклад, Держсекретар Рубіо, — вважають, що приходить момент, коли Росію можна дочавити до реальних перемовин. Інші — як, наприклад, віцепрезидент Венс — вважають, що чорт з нею, з тією Україною, головне — випрацювати глобальні баланси. І в цих балансах головною є не Україна, а Росія.

Хто в цій битві умів переможе — судити зарано. Трамп настільки неочікуваний у своїй геополітичній еквілібристиці, що не відомо, з якої ноги він встане завтра. Тому казати, що від вчора ми отримали абсолютно прогнозованого партнера, який до цього хворів біполяркою, — це поспішний висновок.

Читайте також: G7: жорсткий геополітичний лікнеп для Трампа

Час покаже — чи будуть дії.

Бо законопроєкт про 500% мита як лежав в Конгресі, так і продовжує лежати, питання надання антибалістичних ракет як вирішувалось в авральному порядку, так і вирішується. Хоч усім у світі (сподіваюсь) вже очевидно, що капітуляції України в найближчій перспективі не буде. За жодних умов.

Але це не привід розслаблятися. Навпаки, нинішні технологічні тренди треба посилювати, успішні кейси — масштабувати, порядок щодо мобілізації та структурування війська — наводити. Бо хто б не сидів у Білому Домі, скаженого сусіда може зупинити тільки сила і більша організаційна спроможність, ніж у наших ворогів.

Джерело

Про автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.