Медіа об'єдналися проти цензури: 8 видань оприлюднили «заборонене» розслідування

Історія почалася з кропіткої роботи журналістів «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК), які ретельно вивчали дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У 2018 році вони виявили, що Олександр Сухачов, брат тодішнього заступника начальника департаменту Генпрокуратури Олексія Сухачова, став власником 40% об'єктів у багатоквартирному будинку в Харкові, який є частиною ЖК «IT-Парк Manufactura». Забудовником цього комплексу була компанія «Строй Сіті».

Протягом 2018–2020 років Олександр Сухачов придбав 143 об'єкти – квартири та офіси – у двох харківських житлових комплексах від «Строй Сіті». Документи, отримані журналістами, свідчили про значний диспаритет: ринкова ціна квадратного метра у 2019 році становила майже 800 доларів, тоді як Олександр Сухачов купував нерухомість за балансовою вартістю, що була значно нижчою. Наприклад, 9 липня 2018 року він придбав 30 квартир, віддавши близько 39,3 тисячі доларів, а через два дні – ще 28 квартир за менш ніж 33 тисячі доларів.

Кримінальне провадження щодо самобудів «Строй Сіті» було відкрито у 2021 році поліцією та прокуратурою. Розслідування стосувалося незаконної діяльності забудовника, зокрема будівництва житлових комплексів за адресами, де Олександр Сухачов набував нерухомість. Під час обшуків в офісах «Строй Сіті» правоохоронці знайшли печатки фірм, які належали або раніше належали Олександру Сухачову, та фінансову документацію компанії, де він був власником. У грудні 2022 року розслідування було доручено головному слідчому управлінню ДБР, але підозри нікому не оголосили.

Після того, як журналістка Аліна Стрижак надіслала запит до компанії-продавця нерухомості, ТОВ «Парковий-2», фірма звернулася до Печерського райсуду Києва. 6 липня Печерський суд ухвалив рішення, яке заборонило «Слідству.Інфо», ЦПК та Аліні Стрижак публікувати низку відомостей щодо майна Олександра Сухачова. Проте 17 липня вісім українських медіа: «Українська правда», «Суспільне», «Схеми» (Радіо Свобода), «Громадське», «Дзеркало тижня», NV, Bihus.Info та «Телебачення Торонто» – одночасно оприлюднили «заборонене» розслідування, об'єднавшись в «Ініціативу 143».

Рішення Печерського суду викликало резонанс. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» та Міжнародний інститут преси засудили його, наголошуючи, що правосуддя не повинно використовуватися для цензури суспільно важливих розслідувань. Медіарух та інші громадські організації висловили стурбованість через ознаки тиску на журналістів. Сам Печерський районний суд Києва заявив, що заборона є тимчасовою, але поки вона діє, журналісти не можуть публічно використовувати інформацію щодо Сухачова.

Ситуація навколо нерухомості брата директора ДБР стала предметом уваги журналістів та правоохоронних органів. У 2021 році поліція розслідувала ймовірну незаконність забудов «Строй Сіті», а пізніше, за дорученням заступника генпрокурора, справу передали головному слідчому управлінню ДБР. Протягом цього періоду підозри нікому не оголосили, а згодом провадження щодо самобудів опинилося в поліції Чернігівщини, де його закрили. Пізніше його поновили після запитів журналістів.

Це розслідування, як повідомило «Слідство.Інфо», демонструє не лише можливі правопорушення, але й проблеми з прозорістю у відносинах між бізнесом та правоохоронними органами. У ДБР на запит журналістів відповіли, що ані бюро, ані його директор не володіють інформацією щодо участі Олександра Сухачова в господарській діяльності або набуття ним нерухомості. Також з'ясували журналісти, що Олександр Сухачов вже припинив володіти майже всіма 143 квартирами та офісами.

«Цей текст публікується у межах "Ініціативи 143" – акту солідарності українських медійників, які вирішили підтримати колег зі "Слідства.Інфо" та ЦПК», – йдеться в описі до публікацій медіа, що приєдналися до акції.

Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець підкреслила: «Колеги ризикують, публікуючи заборонене розслідування, адже якщо представники влади пішли на такий крок із придушення свободи слова відносно нашої редакції та ЦПК, що зупинить їх від тиску на інших? Я щиро вдячна колегам за такий прояв солідарності. Це демонстрація того, що ми всі гуртуємося навколо однакових цінностей – правди, свободи слова, якісної журналістики».

Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк наголосила: «Це розслідування – ще один доказ: Україні треба реформа ДБР із незалежним відбором керівника Бюро. У тому вигляді, як цього вимагає ЄС».

Історія з «Ініціативою 143» відображає напругу між прагненням до прозорості та спробами обмежити журналістські розслідування. Попри судову заборону, солідарність українських медіа дозволила винести цю інформацію на розгляд громадськості, підкреслюючи важливість незалежної журналістики та необхідність реформ у правоохоронних органах для забезпечення чесності та підзвітності.