Тимчасове затишшя: чому "картонковий Майдан" обов’язково збереться знову

"Майдан картонок" може розходитися, щоб зібратися знову.

Приводів, щоб зібратися може бути більш ніж достатньо. Головне відкрите питання – чи став Федоров новим лідером цього Майдану.

Почати потрібно з того, що ми нічого не знаємо про цей Майдан. Після першого виступу на підтримку НАБУ не було проведено жодних якісних соціологічних досліджень. Хто ці люди, чи є у них політична програма, яка їхня картина майбутнього. Зрештою, чи хочуть вони зараз бачити себе в політиці.

Це базові питання, відповіді на які коштують пару десятків тисяч доларів, але жодна політична сила не потратила цих грошей.

Чому? Я цього не розумію. Тому все, що далі буду писати, – це мої особисті припущення.

Нинішній Майдан, як і проНАБУшний Майдан, – це входження нового покоління в політику. На жаль, за 30 років незалежності ми не навчилися вести діалог поза вулицею. І нинішні протести – це копіювання тих патернів, які є в суспільстві. А матюки в слоганах і кричалках, що дратують багатьох, – це нова мова  нового покоління, яке у своєму радикалізмі іде далі за попередників.

Кожне масове явище виробляє свою мову. Це не погано і не добре. Це обʼєктивна реальність будь-якої революційної ситуації.

Поки можна стверджувати, що "майдани картонок" – це відносно невелике в електоральному плані явище з дуже розмитими політичними уявленнями майбутнього. Я вже писав: поки це створення всього лише сучасного аналога "Самопомочі 3.0", у якої зʼявився лідер. У них ще немає магістральної ідеї чи тим більше ідеології, але лекала Самопомочі чи Голосу показують, що склепати цю саму ідею не так вже й складно.

Правда, тут варто зазначити, що в політичній частині своїх останніх виступів Михайло Федоров дає певну ідеологічну рамку: "необхідне чітке бачення завершення війни за нашу незалежність". Це може стати певним прообразом майбутньої наративної рамки. Адже можна хоч щодня говорити, що немає рамки завершення війни. І це буде мати відгук у дуже багатьох.

Але повернімося до невеликого електорального охоплення. Реальні цифри ми побачимо десь за пару тижнів, але зараз ми можемо чітко говорити те, що я повторюю вже більше ніж рік: всеукраїнський порядок денний можуть навʼязувати лише дві структури: президент (але виключно через призму зовнішньополітичної діяльності) та антикорупціонери через монополію на право визначення корупції та корупціонерів. Цей "картонковий Майдан" – величезна перемога антикорупціонерів.

Безумовно, цей майдан не був спланований і був виключно спонтанним. Але він дав величезну перевагу антикорупціонерам, які, з великою імовірністю, отримали потенційного лідера, можливо намацавши основу для наративної рамки за межами теми корупції (розширили ідеологічну базу) і, що особливо важливо, отримали контроль над вулицею, яку панічно боїться влада. Між іншим, як мені здається, просто не розуміючи, природи цього явища.

Я свідомо не торкаюся теми заміни Сирського на Драпатого – це мають коментувати воєнні експерти. Але хотів би звернути увагу лише на один аспект: і влада, і люди з (умовної) обойми Федорова та й він сам, в словах про Сирського свідомо говорили про нього, як про людину, яка звільнила Київ та Харків. І при цьому свідомо не згадували Залужного, Наєва і деяких інших людей, без яких ці операції були неможливими. Роль Сирського, безумовно, була дуже важливою. Але це той випадок, коли в перемоги є кілька батьків.

І останнє. З великою імовірністю можна прогнозувати, що наступний "картонковий Майдан" збереться за кілька місяців (тижнів теж не можемо виключати). Прискоривши звільнення Сирського, Зеленський лише тимчасово випустить пару. Електоральна логіка, в якій живе Україна, обовʼязково приведе до повторення двічі вдалого Майдану.

Оригінал