Італієць 20 років видавав саморобний амфітеатр за античну пам'ятку

Історія цієї небувалої афери розпочалася у 2005 році, коли 69-річний Франко Малоссо заявив про начебто випадкове відкриття "Морського амфітеатру Беріко" в місті Віченца на північному сході Італії після зсуву ґрунту. Місце, де за його словами, стояв один із "найстаріших і найбільших амфітеатрів світу", датований 393 роком нашої ери, стало його особистим музеєм. За кожну екскурсію, наповнену вигадками про Гая Юлія Цезаря та Клеопатру, він брав із відвідувачів 40 євро.

Малоссо не лише видавав себе за "філантропа, підприємця і диригента оркестру", але й зумів переконати місцеву владу та залучити фінансування Європейського Союзу, завдяки чому його "амфітеатр" навіть потрапив до туристичного путівника Віченци та мобільного застосунку. При цьому він вигадував карколомні легенди, включно з тим, що у старій церкві на цій території нібито мешкала шекспірівська Джульєтта Капулетті.

Поворотний момент настав у 2016 році, коли до справи долучилася італійська військова поліція, залучивши археологів. Саме вони виявили шокуючі докази: "античний амфітеатр" був сучасною конструкцією, збудованою із скловолокна, пап'є-маше, гіпсових статуй та інших матеріалів, характерних для початку 2000-х років.

Супутникові знімки стали беззаперечним доказом обману, показавши, як Малоссо спочатку зрівняв пагорб, а потім створив на цьому місці фальшиву історичну пам'ятку. Невідповідності виявилися і в його розповідях: Юлій Цезар жив на 400 років раніше за заявлену дату побудови "пам'ятки", а події "Ромео і Джульєтти" Шекспіра розгорталися у Вероні, а не у Віченці.

Суд засудив Франко Малоссо до двох років і чотирьох місяців ув'язнення за незаконне будівництво, підробку творів мистецтва та створення об'єктів без дозволу. Також йому призначили штраф 3000 євро, а міська рада Аркуньяно подала позов про відшкодування збитків на 560 тисяч євро.

Остаточний вирок у справі було винесено Касаційним судом кілька місяців тому, але суспільству про це стало відомо лише після публікації в газеті Corriere della Sera.

Цей випадок підкреслює вразливість туристичної індустрії та місцевих органів влади до шахрайства, особливо коли йдеться про залучення туристів через нібито унікальні історичні об'єкти. Залучення Європейського Союзу до фінансування промоції "амфітеатру" Малоссо також свідчить про необхідність ретельних перевірок перед підтвердженням автентичності культурних пам'яток.

Історія Франко Малоссо стала гучним прикладом того, як одна людина змогла ввести в оману тисячі туристів та навіть офіційних представників, використовуючи історію та вигадку. Про це повідомляє "Главком" з посиланням на Euronews.

Ця історія є нагадуванням про те, що не все, що видається давньою пам'яткою, насправді нею є, та підкреслює важливість професійної експертизи для збереження справжньої культурної спадщини. Відголоски цієї афери, ймовірно, ще довго вивчатимуться як приклад майстерного обману у сфері туризму та культурної спадщини.