Аналітик пояснив, чому дипломатія відходить на другий план

У критичний момент війни звичні класичні методи міжнародної політики більше не працюють. Вектор ухвалення рішень остаточно змістився від дипломатичних відомств безпосередньо до президента України Володимира Зеленського та Офіса президента. Адже ключовими аргументами на світовій арені стали зброя, ракети ППО та виживання держави.Про те, чому традиційні посли поступаються місцем "прагматикам війни", як боротися за Глобальний Південь та чому Росія не є васалом Пекіна, Gazeta.ua розповів аналітик міжнародної політики Олександр Колесніченко.Політика, у тому числі зовнішня, нині перебуває в руках не класичних дипломатів, а президента та Офіса президента через те, що на перший план виходять критичні питання війни. Зокрема, гострий дефіцит ракет для систем протиповітряної оборони."Це і буде головним для будь-якого дипломата чи політика. Той, хто зможе отримати вже дефіцитні системи ППО, той і вирішуватиме, хто матиме визнання і репутацію", - пояснив Олександр Колесніченко.На його думку, важелі впливу на Сполучені Штати Америки у нас значно менші, якщо порівнювати з Європою: "Від ситуації на фронті залежатиме безпека Європи".Водночас Україні катастрофічно не вистачає дипломатичного та економічного представництва на Глобальному Півдні."Цим країнам потрібні гроші, технології та ресурси. Мені здається, ми з ними у конкуруючому стані перебуваємо за гроші США та Європи. Але у нас є військові технології, котрі важливі, зокрема, для Африки. Інакше Африці доведеться якось купувати підсанкційні товари. А Індія? З нею та з іншими такими країнами не вийде взаємодіяти, як з країнами Заходу. На них не спрацюють наслідки дарів, як із європейцями… Якби у нас там було сильне представництво, ми би могли бути країною, яка введе їх у європейську політику", - зауважив Колесніченко.Не останнім чинником у новій геополітичній реальності є і демографічний фактор."В Україні мають визнати, Україна ніколи не буде такою, як раніше, і це їхній вибір… Для громадян Індії перспектива євроінтеграції нашої країни - це прекрасний плацдарм для подальшої кар'єри", - вважає експерт.Тим паче, монополія Російської Федерації навіть на пострадянському просторі зараз стрімко руйнується."У тих країнах мало грошей і мислять вони дуже прагматично", - наголосив експерт.От із Китайською Народною Республікою ситуація значно заплутаніша: в Україні нерідко заявляють, що Росія є васалом Китаю, і тут же - що російський диктатор Володимир Путін є прямою загрозою для сфери впливу Пекіна. Насправді ж РФ є частково проксі-силою Китаю, але аж ніяк не васалом, і вона все ще здатна проектувати свою силу на сфери впливу КНР.Тож між ними існує конфлікт, і Китай чітко розуміє для себе вигідність цього протистояння, оскільки воно перш за все послаблює Захід і США. Разом із тим, країни СНД усвідомлюють, що вплив Росії є переважно ескалаційним, адже вона рідко говорить мовою економіки."І якщо ми будемо доносити це до країн СНД, прогрес можливий", - підсумував Олександр Колесніченко.