У Німеччині затягується процес демонтажу АЕС часів НДР

Цех для демонтажу великих компонентів колишніх східнонімецьких атомних електростанцій у Любміні (Західна Померанія) та Райнсберзі (Бранденбург) буде завершено пізніше, ніж спочатку планувалося.

Про це, як пише "Європейська правда", повідомляє Spiegel.

"Будівельні роботи йдуть повним ходом і швидко просуваються", – повідомила представниця федеральної компанії з утилізації ядерних відходів EWN (Entsorgungswerk für Nuklearanlagen GmbH).

Однак зараз завершення будівництва очікується у 2027 році, а введення в експлуатацію заплановано на наступний рік.

На початку 2025 року ще йшлося про можливе завершення будівництва так званого цеху демонтажу (ZLH) у Любміні до кінця минулого року та початок експлуатації не раніше кінця цього року.

За словами речниці, затримка зумовлена кількома причинами: "Ключовим фактором є поточні загальногалузеві виклики у будівельному секторі, на які ми, як замовник, маємо лише обмежений вплив".

Вона зазначила про тривалу нестачу кваліфікованих робітників, затримки в ланцюгах постачання та доступність матеріалів і комплектуючих.

"Крім того, демонтажний цех висуває високі вимоги до планування та виконання робіт через свої специфічні технічні та безпекові вимоги", – сказала вона.

Згодом у цій будівлі, серед іншого, відбуватиметься демонтаж так званих парогенераторів, які використовувалися на електростанціях для вироблення пари для турбін за допомогою тепла, а також посудин під тиском.

Компоненти будуть подрібнені та перероблені, щоб їх можна було транспортувати, наприклад, до шахти "Конрад" у Зальцгіттері, Нижня Саксонія, – майбутнього сховища радіоактивних відходів низького та середнього рівнів.

Як альтернатива, деталі будуть повністю знезаражені та утилізовані звичайним способом.

Центральним елементом цього величезного комплексу є зал висотою приблизно 30 метрів, довжиною 60 метрів і шириною 40 метрів, оснащений великими сталевими воротами.

Кранна система розрахована на підйом сотень тонн.

У центрі розташований басейн, де деталі згодом будуть дистанційно демонтуватися під водою – з метою радіаційного захисту.

Бетонні стіни товщиною 90 сантиметрів також слугують захисним екраном.

Басейн для демонтажу облицьований нержавіючою сталлю для захисту, а 44-тонні стулки великих воріт залу заповнені бетоном для екранування.

Підлоги та частини стін мають спеціальне покриття, щоб запобігти будь-якому потенційному забрудненню.

Вихідне повітря фільтрується та контролюється.

Згідно з попередніми заявами, фізичні потреби тих, хто працюватиме в будівлі, також підпадають під заходи безпеки.

Харчуватися дозволятиметься лише в окремій кімнаті через ризик проникнення потенційного забруднення в інших місцях.

У контрольованій зоні також не буде туалетів, оскільки стічні води в іншому випадку потребували б спеціальної очистки.

Роботи з будівництва фундаменту розпочалися наприкінці 2018 року, а каркас будівлі ZLH було завершено влітку 2020 року.

Пандемія коронавірусу, серед інших факторів, неодноразово спричиняла затримки.

Тим часом Литва першою в світі готується до демонтажу активних зон реакторів типу РБМК на Ігналінській АЕС – таких самих, як на Чорнобильській АЕС.

У червні нижня палата парламенту Швейцарії підтримала ініціативу щодо скасування заборони на будівництво нових атомних електростанцій, що відкрило шлях для реалізації урядового плану.