Несподіваний фактор: польська економіка зупиниться без українських працівників

На початку свого виступу в ефірі Polsat News, Мачей Дущик чітко окреслив масштаби залежності польської економіки від українських громадян. Він підкреслив, що без їхньої праці країна зіткнулася б із серйозними проблемами, наприклад, час очікування автобуса збільшився б з 5 до 10 хвилин. Це просте порівняння яскраво ілюструє, як українці заповнюють критичні прогалини на польському ринку праці, ставши невід'ємною частиною багатьох секторів.

Найбільший подив викликала його заява про гіпотетичну ситуацію: "якби одного дня всі українці об'єдналися і не пішли на роботу, польська економіка зупинилася б". Ця смілива теза мала на меті привернути увагу до незаперечного внеску українців та протистояти наративам, що недооцінюють їхню значущість.

Проте, незважаючи на очевидні економічні переваги, у польському суспільстві виникли дискусії щодо українців. Особливо гостро постало питання пропозиції партії "Право і справедливість" (PiS) щодо депортації безробітних українських чоловіків призовного віку. Дущик нещадно розкритикував цю ідею, назвавши її "популізмом" і наголосивши на її несправедливості.

Він пояснив, що реальність значно відрізняється від стереотипів: "Насправді ж ті, хто не працює в Польщі, – це ті, хто доглядає за своїми дітьми-інвалідами, або ті, хто отримав поранення на передовій і проходить реабілітацію в Польщі". Цим він розвіяв міфи, підкресливши, що лише близько 3 тисяч українців є безробітними, а 95% українських чоловіків працюють легально.

Заступник міністра також торкнувся майбутнього, розмірковуючи про те, чи повернуться українці додому після закінчення війни. Він порівняв це з процесами, які спостерігалися в інших країнах, де люди, які спочатку обіцяли швидке повернення, залишаються, а ті, хто планував залишитися, несподівано виїжджають. Він зазначив, що "корені, закладені в суспільстві, в цьому випадку в Польщі, стають глибшими".

Дущик підкреслив, що інтеграція українців у польське суспільство через навчання дітей у школах, вивчення польської мови та працевлаштування робить їхнє повернення до України малоймовірним без сильного стимулу. Він також додав, що необхідно порівнювати ситуацію країни-члена ЄС, такої як Польща, з перевагами, які вона пропонує, та Україною, яка, ймовірно, переживатиме тривалий кризовий період навіть після закінчення війни. Це свідчить про те, що значна частина українців, ймовірно, залишиться в Польщі, зберігаючи свої життєві інтереси там.

Ця дискусія розгортається на тлі зростаючої напруги навколо міграційної політики та впливу українських біженців на європейські країни. Заява Дущика прозвучала після низки нападів на українців у Польщі, що також могло слугувати імпульсом для підкреслення їхньої економічної цінності. Цікаво, що понад 67% поляків підтримали б пропозицію опозиційної партії "Право і справедливість" щодо висилки з Польщі українських чоловіків призовного віку, які не мають легальної роботи, що свідчить про значний розрив між політичними наративами та економічною реальністю.

Концепт міграційної політики партії "Право і справедливість" передбачає депортацію українських чоловіків призовного віку (25–60 років) без легального працевлаштування. Ця тема викликала значні дебати як серед політиків, так і серед громадськості, оголюючи складність питання балансу між національною безпекою, економічними потребами та гуманітарними зобов'язаннями. Речниця Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Кароліна Галецька назвала задуми "Права і справедливості" щодо депортації українців призовного віку "популізмом", підкресливши, що 95% чоловіків з України працюють у Польщі легально.

«Якби не громадяни України, ми б чекали на автобус 10 хвилин, а не п'ять. Бо вони заповнюють прогалини на польському ринку праці. Тому певна частина польської економіки залежить від біженців війни в Україні. Взагалі, українців, які проживають у Польщі. Нам потрібно повторювати це все частіше, бо якби одного дня всі українці об'єдналися і не пішли на роботу, польська економіка зупинилася б», — наголосив заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик.

"Насправді ж ті, хто не працює в Польщі, – це ті, хто доглядає за своїми дітьми-інвалідами, або ті, хто отримав поранення на передовій і проходить реабілітацію в Польщі", – пояснив Дущик, спростовуючи поширені упередження.

Слова Мачея Дущика висвітлюють не лише глибоку економічну інтеграцію українців у польське суспільство, але й відкривають ширшу дискусію про відповідальність, гуманність та майбутнє співіснування. Оскільки "корені" українців у Польщі стають дедалі глибшими, рішення, прийняті сьогодні, визначатимуть не лише економічний ландшафт, але й соціальну структуру країни на довгі роки вперед.