Удар по Тюмені: як зупинка "ЗапСибНефтехим" блокує виробництво зброї в РФ

Удар по Тюменській області 10 серпня підсвітили у медіа якось неоднозначно. Просто далеко, 2200 кілометрів, якийсь "ЗапСибНефтехим", що зовсім не НПЗ, але входить у Сібур. Тому потрібно повертатися до аналізів не тільки атак півнів, а й по чому ми вдарили. І яку логіку я бачу.

Це, звісно, планова ціль, хоча і вперше уражена. Ми плавно б'ємо по НПЗ, заводах ОПК і нафтогазовій галузі. І найновіший (запущений лише 6 років тому) "ЗапСибНефтехим" не просто переробляє газ, а це ключовий гігант-виробник пластику, поліпропілену та поліетилену на Росії!

У 2018 році, коли було найбільше будівництво, його будували одночасно аж 28 000 людей! Це найбільший завод у своєму класі, його частка наче і складає 40-50% ринку, але решта заводів у сукупності зможуть дати лише половину того, що потрібно болотам.

Уразили там не просто якусь адмінбудівлю чи склад, а центральну газофракціонну установку! Це найголовніший вузол, без якого весь цей гігант просто зупиняється, створюючи класичний ефект вузького горла.

Бо "ЗапСибНефтехим" – це не НПЗ, де роблять дизель чи бензин для танків. Це сировинна основа всього російського ОПК і цивільної промисловості".

Пластик, етилен і поліпропілен сьогодні потрібні армії ворога не менше ніж солярка. Без них немає корпусів для БпЛА, деталей для 3D-друку, герметичних контейнерів під ракети і снаряди, спеціальної ізоляції для військової електроніки, зв'язку та РЛС, і навіть елементів бронежилетів. Коли горить така установка, випуск спецмарок полімерів зупиняється на місяці.

І тут починається найцікавіше – ефект доміно для їхньої нафтогазової галузі.

"ЗапСибНефтехим" забирає супутній нафтовий газ прямо з родовищ Ханти-Мансійського та Ямало-Ненецького округів. Якщо Тобольськ зупиняє прийом сировини – сибірські ГПЗ змушені або спалювати газ у факелах (якраз на відео зліва горить з максимальним тиском), або примусово скорочувати його приймання. А це означає одне – нафтовим компаніям доведеться приглушувати або зупиняти самі нафтові свердловини в Сибіру.

Замістити ці обсяги болотам нічим. Усі інші їхні заводи, як-от Нижньокамськнафтохім, Казаньоргсинтез чи Газпром Нафтохім Салават, і так працювали на межі потужності. Їхнього вільного резерву не вистачить навіть на десяту частину від того, що випало в Тобольську.

І я не просто так перерахував цих три заводи. Їх набагато більше за останній місяць, і всі вони пов'язані з виробництвом пластику. Ми планомірно доходили до цього гіганта, і нарешті дійшли.

Китай є найбільшим світовим виробником полімерів (понад 30 млн тонн поліпропілену та 30 млн тонн поліетилену на рік). Обсяг у 2,5 млн тонн, який випускав "ЗапСибНефтехим", для Пекіна є порівняно невеликий. Але все одно порівняйте масштаби всього Китаю й одного заводу.

Надію на Китай теж можна відкласти. Пекін фізично має пластик, але перекинути мільйони тонн вантажу через заблоковані залізниці Східного полігону практично неможливо. Плюс спеціалізовані марки під оборонку вимагають тривалих випробувань, а розрахунки блокуються китайськими банками через острах санкцій.

А головне – цей удар не поодинокий. Якщо подивитися на картину за останній місяць, ми планомірно вибиваємо весь їхній нафтохімічний кластер. Згадайте прильоти по Нижньокамськнафтохіму в Татарстані, зупинку Газпром Нафтохім Салават у Башкортостані, удари по промзонах Уфи й Омська.

Сили оборони України комплексно нищать не лише паливні баки росіян, а й глибинний сировинний фундамент, на якому тримається їхній ВПК. І Тюмень за 2200 кілометрів чітко показала, що недосяжних тилів для нас більше немає.

Оригінал