Російський нафтовий експорт скоротився на 55%: неочікуваний удар по економіці

Початком кризи став липень, коли морський експорт російських нафтопродуктів різко скоротився на 54,7% порівняно з аналогічним періодом 2025 року, досягнувши обсягу 3,93 мільйона тонн. Це падіння було відчутним і позначилося на всіх основних експортних маршрутах Росії.

Основною причиною такого падіння стали атаки безпілотників на російські нафтопереробні заводи (НПЗ). Пошкодження вимагали негайних аварійних ремонтів, що призвело до значного скорочення переробки нафти та виробництва пального. Це, у свою чергу, обмежило обсяги палива, доступного для експорту.

Найбільш постраждали арктичні маршрути, що проходять через порти Мурманська та Архангельська, де відвантаження впали на 85,4% порівняно з червнем, становлячи лише 44 тисячі тонн. Експорт через порти Чорного та Азовського морів скоротився на 49% до 1,25 мільйона тонн, а через балтійські порти — на 16% до 1,974 мільйона тонн.

Услід за цими подіями, російські ЗМІ 13 серпня вже повідомило, що нафтопереробна галузь може встановити черговий антирекорд у серпні, а повернення до звичного рівня виробництва не очікується навіть у 2026 році. Ця ситуація також змусила Росію імпортувати бензин з Індії, Казахстану та Марокко, щоб стримати внутрішній дефіцит.

Наслідки цієї кризи виявилися далекосяжними. Дефіцит пального також вплинув на рейтинг президента, який, за даними джерел, впав на рекордні 5%, до 66%, що є мінімальним показником майже за чотири роки. Це свідчить про значний вплив подій на внутрішню політичну ситуацію.

Проблеми з морським експортом нафти призводять до втрати сотень мільйонів доларів щотижня. За оцінками аналітиків, Москва недоотримує близько 250–400 мільйонів доларів щотижня через скорочення відвантажень та зниження цін. Середній обсяг морського експорту за чотири тижні до 9 серпня становив приблизно 3,71 мільйона барелів на добу, а в останній тиждень цього періоду показник знизився до 3,25 мільйона барелів на добу.

Ці події розгортаються на тлі ширших геополітичних напружень, де енергетичний сектор стає ключовим полем протистояння. Росія, яка активно використовує Північний морський шлях для постачання нафти до Азії, намагається уникати перевірок та обмежень у європейських водах. Однак ситуація з експортом готових нафтопродуктів погіршується, що вказує на ефективність тиску на її енергетичну інфраструктуру.

Неочікуване падіння експорту та внутрішній дефіцит пального мають глибокі економічні та політичні наслідки для Росії. Вони підривають стабільність внутрішнього ринку та створюють додаткові виклики для уряду, який намагається зберегти економічну стійкість в умовах міжнародних санкцій та внутрішніх проблем.

Поточна ситуація демонструє, що енергетична безпека залишається критичним фактором, який може мати значні наслідки для економічної та політичної стабільності. Надалі розвиток подій залежатиме від здатності Росії адаптуватися до нових викликів та відновлювати пошкоджену інфраструктуру, тоді як зовнішні чинники продовжуватимуть впливати на її експортні можливості.