Тривога понад 2 тижні — привід іти до лікаря: 6 симптомів, які не можна ігнорувати

Повномасштабна війна перетворила тривогу, хронічний стрес та емоційне виснаження на частину повсякденного життя мільйонів українців. Але як зрозуміти, коли це вже не «нормальна реакція на складні обставини», а стан, який потребує допомоги фахівця? Про симптоми, які не можна ігнорувати, розповіла психіатриня з Володимира Діана Захарчук — про розмову з лікаркою пише видання VSN із посиланням на газету «Слово правди».

За словами лікарки, за роки війни кількість тривожних і панічних розладів помітно зросла — і вони нині трапляються частіше, ніж депресивні. Почастішали гострі реакції на стрес, розлади адаптації та посттравматичний стресовий розлад. При цьому звернень від цивільних і рідних військовослужбовців більше, ніж від самих військових.

Коли тривога перестає бути нормою

Стрес — це природна реакція організму на небезпеку, і без нього людина не може жити. Проте є межа, за якою він перестає бути нормою. Якщо пригнічений настрій, постійна тривога, дратівливість, апатія чи порушення сну не минають понад два тижні — це вже привід звернутися до спеціаліста.

Особливо мають насторожити шість ознак: постійно пригнічений настрій; відсутність радості від речей, які раніше приносили задоволення; порушення сну; зміни апетиту; відчуття тривоги без очевидної причини; хронічна втома, яка не минає навіть після відпочинку.

Часто люди навіть не здогадуються, що причиною фізичних скарг може бути саме психоемоційний стан. Нервова й гормональна системи тісно пов'язані, тому тривалий стрес нерідко проявляється тілесно: пацієнти скаржаться на синдром подразненого кишківника, подразнення сечового міхура, головний біль та постійну втому, хоча серйозних фізичних захворювань у них не виявляють.

Хто в зоні ризику

Найуразливішими, за словами Діани Захарчук, є діти, літні люди, внутрішньо переміщені особи, українці, які виїхали за кордон, а також військовослужбовці та члени їхніх родин. Родини військових найчастіше стикаються з тривогою за рідну людину, постійною відсутністю зв'язку та невизначеністю, що лише посилює відчуття нестабільності.

Чому українці бояться психіатрів

Головна причина, через яку люди відкладають візит, — суспільна стигма. Досі побутує хибне уявлення, що до психіатра звертаються лише «божевільні», а сам факт звернення означає автоматичне взяття на «облік». Лікарка пояснює: перше звернення не означає автоматичного нагляду — він застосовується лише в окремих випадках відповідно до діагнозу та медичних вимог.

Ще один поширений міф — що психіатр обов'язково призначить сильнодіючі препарати, від яких людина стане залежною. Насправді лікування підбирають індивідуально: у багатьох випадках достатньо психотерапії, а ліки застосовують лише тоді, коли вони справді потрібні.

Психолог чи психіатр: у чому різниця

Психолог працює з емоційними переживаннями, допомагає краще зрозуміти себе та змінювати поведінкові моделі. Психіатр — це лікар, який встановлює діагноз і за потреби призначає лікування. «Найкращий результат часто дає саме поєднання роботи психолога та психіатра», — наголошує Діана Захарчук.

Куди звертатися по допомогу

Безплатну комплексну допомогу психіатра й психолога можна отримати в центрах ментального здоров'я: там можна працювати одразу з кількома спеціалістами, усі звернення конфіденційні. У низці медзакладів запис до психіатра не потребує направлення від сімейного лікаря — достатньо взяти талон у реєстратурі. Під час першої консультації лікар збирає інформацію про скарги та історію життя, проводить діагностику й визначає тактику — і вона не завжди передбачає ліки.

«Звернення по допомогу — не ознака слабкості, а свідчення відповідального ставлення до власного здоров'я. Психічне здоров'я так само важливе, як і фізичне», — підсумовує психіатриня.

Також ми писали, чому діти тікають з дому: головна причина не війна, а брак довіри в родині.