“Ми надто повільні”: фахівці радять США негайно придбати українську систему DELTA

Інститут сучасної війни при Вест-Пойнті опублікував матеріал, якого давно чекали критики американської системи управління боєм: старший офіцер і льотчик-інструктор AH-64E Apache Джеймс Андреасен, який провів шість місяців у складі Групи сприяння безпеці України (SAG-U), прямо пропонує армії США укласти ліцензійну угоду і розгорнути систему DELTA. Аргумент простий: чотири роки бойового застосування в умовах РЕБ, кібератак і масованого протистояння — це досвід, якого жодна американська програма не може запропонувати.

Горизонтальна мережа проти вертикального ланцюжка

Андреасен починає з конкретної сцени: 30 відеопотоків на панелі Vezha. Оператор фільтрує їх за підрозділом і географією, ШІ-платформа Avengers виявляє ймовірну техніку у кадрі — людина підтверджує, класифікує і публікує запис у шар DELTA. Запис містить координати, час, зображення, джерело і нік оператора. Будь-який авторизований користувач на будь-якому ешелоні бачить ту саму ціль у той самий момент. Командир, якому делеговані повноваження, може відразу діяти.

Армія США вирішує ту саму задачу інакше. Сенсор звітує вгору. Розвідувальна секція перевіряє. Штаб визначає пріоритети. Оперативний відділ призначає вогневий засіб. Наказ іде вниз. Поки він іде — техніка може зникнути в укритті, вийти з зони досяжності або просто виїхати.

Американський аналог — це стос програм, між якими солдат носить дані вручну

Андреасен перераховує американські системи: ATAK для обміну тактичними даними, CPCE для загальної оперативної картини, AFATDS для управління вогнем, Maven Smart System від Palantir для ШІ-аналізу. Кожна з них виконує свою функцію добре. Проблема — у зв’язності між ними. Інформація про одну ціль може проходити через кілька застосунків, штабів і мереж.

Тобто: американські солдати досі вручну переносять координати, надсилають скриншоти, використовують голосовий зв’язок і чати. Ціль перетинає кілька систем, перш ніж буде призначений засіб ураження. При цьому ряд підрозділів і союзників може бути виключений із процесу через обмеження мережевого доступу.

ШІ у чотирьох шарах — і жоден з них не автономний

Окремий розділ матеріалу — архітектура ШІ в українській системі. Андреасен виділяє чотири шари.

• Перший — загальний: солдати використовують ШІ-інструменти для перекладу, написання звітів, аналізу даних — те саме, що в цивільних офісах, але на фронтовому темпі.
• Другий — рівень платформи: деякі дрони виводять рамки і класифікацію прямо на дисплей оператора в реальному часі.
• Третій — мережевий: Avengers аналізує відеопотоки у фоновому режимі і, за даними МОУ, виявляє 70% ворожої техніки у відеопотоці за 2,2 секунди.
• Четвертий — термінальний: Pixel Lock і системи захоплення цілі на фінальному етапі, коли РЕБ деградує відеолінк.

При цьому Андреасен робить важливе застереження: досвідчені українські пілоти нерідко свідомо обирають ручне управління на фінальному етапі — бо досягають вищої ймовірності ураження, ніж у режимі автоматичного відстеження. Pixel Lock корисний при деградації зв’язку, але поки що не є кращим вибором для досвідченого екіпажу.

Combined Resolve і організаційний урок

Андреасен безпосередньо посилається на навчання Combined Resolve у Німеччині — де взвод українських операторів БПЛА зупинив дії американської бронетанкової бригади. Він каже: результат не здивував тих, хто знайомий із проблематикою.

Висновок Андреасена організаційний: армія США навчає оператора дрона, оцінює льотну підготовку і оголошує спроможність досягнутою. Україна розвиває екіпажі і з’єднує їх між собою: пілот, спостерігач, аналітик, інженер, підтримка РЕБ, офіцер управління — і всі працюють як одна система.

Джерело: Modern War Institute