Втрачена історія: у Женеві знищено могилу першої офіцерки Армії УНР

Історія Христини Сушко починається у 1918 році, коли вона, маючи медичну освіту, вступила до лав Армії УНР. Її шлях був сповнений випробувань: вона служила військовою лікаркою, кілька разів отримувала поранення та потрапляла до російського полону, демонструючи незламну волю та відданість своїй справі.

Христина Сушко була поручницею 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР, очолюваної Марком Безручком. Пізніше вона вийшла заміж за Романа Сушка, який згодом став членом проводу ОУН та полковником Армії УНР. За даними Українського інституту національної пам’яті (УІНП), вона вважається першою жінкою-офіцеркою Армії УНР, хоча дослідниця Тетяна Швидченко зазначає, що повних статистичних даних про жінок у війську УНР немає.

Через багато років після її смерті, під час масштабної експедиції УІНП, спрямованої на виявлення та перевірку поховань українців у Європі, було зроблено шокуюче відкриття. На цвинтарі Сен-Жорж, де мала бути могила Христини Сушко, надгробка вже не виявилося.

Голова УІНП Олександр Альфьоров пояснив, що однією з ймовірних причин знищення могили могла стати відсутність фінансування та належного догляду. У Женеві існує практика ліквідації поховань через 20 років, якщо за ними ніхто не доглядає, що, ймовірно, і сталося у цьому випадку.

УІНП припускає, що прах Христини Сушко міг залишитися на місці або бути перепохований у братській могилі. Водночас, саме місце поховання, можливо, вже підготоване для повторної оренди, що символізує повну втрату індивідуального місця пам'яті.

Ця ситуація підкреслює необхідність встановлення кенотафів — символічних надгробків на честь тих, чиї фактичні поховання втрачено. Експедиція УІНП продовжує свою роботу, перевіряючи понад 100 тисяч поховань на 105 європейських цвинтарях у семи країнах, що є кроком до збереження пам'яті про видатних українців за кордоном.

Втрата могили Христини Сушко виявилася під час великої експедиції Українського інституту національної пам’яті, яка охопила Словаччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Люксембург, Німеччину та Польщу. Під час цих досліджень фахівці також виявляють невідповідності між історичними даними та фактичним станом поховань, як, наприклад, у випадку Гриценка-Вінтоняка, чию могилу замість Німеччини виявили у Франції.

Цей випадок є нагадуванням про складнощі збереження національної пам'яті за межами батьківщини, особливо коли йдеться про поховання, які потребують постійного догляду та уваги. Дослідження місць поховань видатних українців за кордоном продовжаться, щоб уникнути подібних втрат у майбутньому та гідно вшанувати пам'ять тих, хто боровся за незалежність України.

Про втрату поховання повідомив Український інститут національної пам’яті.

«З великою ймовірністю прах перепоховано у братській могилі, а місце заготовлене під оренду», — зазначив голова УІНП Олександр Альфьоров, наголосивши на важливості встановлення хоча б кенотафів у подібних випадках.

Історія Христини Сушко та її зникла могила слугують болючим нагадуванням про те, наскільки тендітною може бути пам'ять. Це спонукає нас до більш активних дій у збереженні спадщини українців за кордоном, щоб жодна героїчна історія не була забута, а кожен, хто віддав своє життя за Україну, отримав належне вшанування.