Чи може Альцгеймер передаватися через переливання крові: вчені попередили про можливий ризик

Чи може переливання крові мати віддалені ризики, пов’язані з хворобою Альцгеймера? Науковці поки не мають доказів, які дозволяли б відповісти на це запитання ствердно. Однак накопичені за останні роки дані змусили дослідників уважніше вивчити можливість передавання через донорську кров патологічних білків. Йдеться насамперед про бета-амілоїд, накопичення якого характерне для хвороби Альцгеймера та деяких інших захворювань мозку.

Про це повідомило видання Science Alert.

У новому науковому огляді дослідники зосередилися на можливому передаванні бета-амілоїду через донорську кров та її компоненти.

Бета-амілоїд — це білок, патологічне накопичення якого в мозку пов’язують із хворобою Альцгеймера. Автори огляду проаналізували наявні наукові дані, щоб оцінити, чи можуть такі білки потрапляти від донора до реципієнта під час переливання крові та згодом сприяти розвитку патологічних змін.

Невролог Університетського коледжу Лондона Джон Колліндж наголосив, що переливання крові залишається життєво важливою медичною процедурою, яка рятує багато людей. Водночас, за його словами, навіть потенційні ризики необхідно ретельно досліджувати, щоб забезпечити максимальну безпеку пацієнтів.

Що відомо про можливе передавання амілоїдної патології

Питання про те, чи можуть патологічні білки передаватися від однієї людини до іншої під час медичних процедур, науковці досліджують уже понад десять років. Ще 2015 року з’явилися дані, які свідчили: за певних обставин амілоїдна патологія потенційно може поширюватися внаслідок медичного втручання. Наступного року дослідники отримали нові результати, які посилили цю гіпотезу.

2018 року вчені також припустили, що білки, пов’язані з амілоїдною патологією, теоретично можуть переноситися через забруднені хірургічні інструменти. Потенційний механізм дослідники порівнювали з пріонами — інфекційними білками, які здатні спричиняти неправильне згортання інших білків.

Утім, ці висновки не свідчать про те, що хвороба Альцгеймера є заразною і може передаватися від людини до людини під час звичайного спілкування чи побутового контакту. Науковці досліджують значно вужче питання — чи можливе передавання певної білкової патології за специфічних медичних обставин.

Що виявило дослідження за участю понад мільйона людей

Особливу увагу автори нового огляду приділили масштабному популяційному дослідженню, результати якого оприлюднили 2023 року. Вчені проаналізували дані понад мільйона жителів Данії та Швеції, яким робили переливання крові.

З’ясувалося, що люди, які отримали кров від донорів, у яких згодом сталися внутрішньомозкові крововиливи, через багато років самі мали підвищену ймовірність повторних крововиливів у мозок.

Науковців зацікавив цей зв’язок, оскільки спонтанні мозкові крововиливи можуть бути пов’язані з церебральною амілоїдною ангіопатією (ЦАА). Це захворювання відрізняється від хвороби Альцгеймера, однак для нього також характерне накопичення бета-амілоїду.

Колліндж та його колеги припускають, що одним із біологічно можливих пояснень може бути присутність у донорській крові початкових «зародків» бета-амілоїду. Згідно з цією гіпотезою, на момент здавання крові патологічний процес у донорів ще не призвів до клінічних проявів церебральної амілоїдної ангіопатії, проте такі білкові структури теоретично могли потрапити до організму реципієнта під час переливання.

Водночас дослідники наголошують, що це лише одне з можливих пояснень отриманих результатів. Наявних доказів недостатньо, щоб стверджувати, що саме передавання бета-амілоїду з донорською кров’ю стало причиною патологічних змін у реципієнтів.

Чи може хвороба Альцгеймера передаватися через переливання крові

Наразі наукових доказів, які дозволяли б стверджувати, що хвороба Альцгеймера передається через переливання крові, немає. Вчені також поки не можуть оцінити, наскільки значним може бути потенційний ризик.

Автори огляду зазначають, що ймовірність передавання патології бета-амілоїду через донорську кров або її компоненти потребує уваги. Проте наявної інформації замало як для оцінювання масштабів такого ризику, так і для визначення конкретних заходів, необхідних для його зменшення.

Тому науковці закликають провести нові масштабні епідеміологічні дослідження, подібні до роботи, виконаної в Данії та Швеції. Вони мають допомогти з’ясувати, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між переливанням крові та подальшим розвитком амілоїдної патології.

Які зміни пропонують дослідники

Окремо вчені пропонують з’ясувати, чи варто додатково спостерігати за людьми, які потенційно можуть мати вищий ризик. Насамперед ідеться про пацієнтів, які через стан здоров’я потребують багаторазових переливань крові.

Ще один можливий напрям досліджень — використання біомаркерів крові, пов’язаних із хворобою Альцгеймера. Науковці хочуть встановити, чи допоможуть такі маркери виявляти серед донорів людей, у яких потенційно вже розвивається патологія бета-амілоїду.

Водночас автори дослідження не закликають відмовлятися від переливання крові або обмежувати цю процедуру. Вони наголошують на її важливості для медицини та необхідності зберігати довіру суспільства до безпеки донорської крові.

Колліндж у цьому контексті згадав британський скандал із зараженою кров’ю. Від 1970-х до 1990-х років заражену кров та її компоненти могли отримати понад 30 тисяч пацієнтів. У звіті за результатами розслідування, оприлюдненому 2024 року, цю ситуацію назвали найгіршою катастрофою у сфері лікування в історії британської Національної служби охорони здоров’я.

На думку Коллінджа, цей випадок демонструє, чому під час оцінювання можливих загроз для пацієнтів не завжди варто чекати абсолютної наукової визначеності. Дослідники вважають, що потенційний ризик передавання бета-амілоїду потрібно відкрито обговорювати та заздалегідь вивчати способи його можливого зменшення.

Виконавча директорка з досліджень і партнерства Alzheimer’s Research UK Сьюзен Кольхас, яка не брала участі в роботі, назвала це питання важливою прогалиною в сучасних наукових знаннях. За її словами, необхідні спеціальні дослідження, щоб з’ясувати, чи можливе передавання через кров узагалі, хто може мати найбільший потенційний ризик і чи потрібні додаткові заходи безпеки.