"Стан – як після смерті Сталіна": історик відповів, що треба, аби здолати російську систему

Історик, публіцист і професор УКУ Ярослав Грицак в ефірі 24 Каналу пояснив, чому нинішня ситуація в Кремлі має риси одразу кількох кризових періодів російської історії та що може стати моментом для справжнього зламу системи. Для цього недостатньо лише зміни людини на чолі Росії – значення матимуть результат війни, зовнішній тиск і те, що станеться після появи перших ознак слабкості режиму.

Україна виходить із російської орбіти

Нинішній етап боротьби за незалежність поєднує для України найбільшу небезпеку і водночас історичний шанс. Держава залишається молодою, а вистояти без зовнішньої підтримки та приналежності до сильного геополітичного союзу для неї надзвичайно складно. За 35 років Україна пройшла значну частину шляху від простору, сформованого Росією та Радянським Союзом, до Європи й Заходу.

Історичним успіхом України було б вийти з того поганого політичного союзу, де ми були, – Росії та Радянського Союзу – і ввійти в те, що ми називаємо Європою і Заходом. Ми виразно виходимо з "русского мира" і виразно йдемо до Європейського Союзу,
– сказав Грицак.

Цей конфлікт із Росією не був наперед визначеним історією. Ще на початку 1990-х звучали попередження, що період російської слабкості не триватиме вічно і Москва рано чи пізно спробує повернути Україну під свій вплив – політично або силою. Навіть оточення Бориса Єльцина не сприймало українську незалежність як остаточний стан і розраховувало, що з часом країна повернеться до Росії.

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Немає в історії нічого неминучого. Ми, напевно, мали б погані стосунки з Росією, мали б напруження й інші конфлікти. Але ця великомасштабна війна – це вже особиста війна Путіна, його особисте рішення і рішення найближчого оточення,
– наголосив професор УКУ.

За десятиліття незалежності Україна дедалі сильніше віддалялася від Москви й набувала власної політичної інерції. Путін пішов на повномасштабне вторгнення вже тоді, коли повернути країну в російську орбіту іншими способами ставало дедалі важче.

Росія наближається до кризи влади

Нинішня Росія нагадує одразу кілька кризових періодів своєї історії. Війна на виснаження повертає до паралелей із 1916 – 1917 роками, коли Російська імперія першою серед великих учасників Першої світової не витримала внутрішнього навантаження. Водночас кадрово кремлівська верхівка дедалі більше схожа на пізній Радянський Союз із його старіючою політичною елітою.

Тут не "або – або", а одне й друге. Є 1916 – 1917 роки, тому що це війна на виснаження і питання в тому, хто перший колапсує. Але є й інша обставина, яка робить Росію схожою на Радянський Союз, – вік еліти. Найближче оточення Путіна, як і за Брежнєва, Андропова чи Черненка, – це люди далеко за 70,
– пояснив історик.

Молодші кадри з'являються переважно серед технократів, тоді як політичне ядро системи залишається закритим. Путін усуває тих, хто набуває самостійної популярності або демонструє навіть мінімальну незгоду, постійно тасує власне оточення й не дозволяє сформуватися альтернативному центру впливу.

Ми бачимо ситуацію, приблизно схожу на ту, що була після смерті Сталіна. Сталін після себе нікого не залишив, бо мав параною щодо власної безпеки. У результаті виникла велика криза влади,
– сказав Грицак.

Для таких режимів особливо небезпечним стає момент передачі влади. Системі потрібно знайти наступника і водночас зберегти вертикаль, яка роками була прив'язана до однієї людини. Саме цей майбутній трансфер може стати одним із найскладніших випробувань для путінської конструкції.

Смерті Путіна буде недостатньо

Зміна людини на чолі Кремля не гарантує завершення війни. Після Путіна може з'явитися перемир'я, однак без глибших змін воно здатне перетворитися на тривалий стан постійної військової загрози, як це сталося на Корейському півострові.

Може прийти перемир'я, як це було в Корейській війні. Але ми бачимо, що в Кореї немає ані миру, ані війни. Це стан перманентної загрози і готовності до будь-якої нової війни,
– пояснив Грицак.

Навіть можливий розпад Росії не розв'язує проблему автоматично. Її умовне етнічне ядро все одно залишалося б величезною територією з великими ресурсами, значною кількістю зброї та суспільством, яке тривалий час перебувало під впливом агресивної пропаганди. Небезпека для сусідів, передусім для України, у такому разі нікуди не зникла б.

Треба зламати російську політичну систему, яка постійно викидає на поверхню нових авторитарних правителів. Це тяжке завдання, але можливе. Передусім Росія для початку має програти цю війну,
– наголосив професор УКУ.

Зміни можуть початися під тиском воєнної поразки та зовнішніх факторів. Коли система покаже перші ознаки колапсу, люди, які прийдуть після Путіна, можуть спробувати дистанціюватися від нього, перекладаючи відповідальність за війну на колишнього керівника та шукаючи шлях до відновлення відносин із Заходом.

Санкції в обмін на політичні реформи

Після ослаблення режиму одним із головних бажань нового російського керівництва може стати скасування санкцій. Цей момент створить для Заходу можливість поставити умови, яких не поставили після розпаду Радянського Союзу, коли Росія отримала значно більше свободи для відновлення старої політичної моделі.

Має бути дуже простий обмін: скасування санкцій – за реформи. Передусім політичні реформи, які могли б зламати вертикаль одного правителя і відновити владу інституцій, що є на папері, але не функціонують,
– сказав Грицак.

Йдеться про реальну роботу парламенту, судів та інших інституцій, незалежних від однієї людини. Для Росії таких внутрішніх змін може бути недостатньо без зовнішнього тиску. У 1991 році Захід не поставив Москві жорстких політичних умов, і повторювати цей сценарій, на переконання історика, не варто.

Передбачити, що конкретно запустить руйнування системи, неможливо. У 1917 році одним із поштовхів стали голодні протести в Петербурзі, де важливу роль відіграли жінки. У сучасній Росії одночасно накопичуються різні фактори – війна, санкції, економічні втрати та удари по логістиці й інфраструктурі.

Це тактика тисячі порізів. Будь-який поріз може виявитися смертельним для цієї системи, і ми не знаємо, який саме. Російська хвороба задавнена, її не вдасться вилікувати одними ліками,
– пояснив професор УКУ.

Удари Сил оборони України по російських об'єктах є лише одним із таких чинників, і навіть економісти по-різному оцінюють їхню здатність розхитати систему. Водночас дедалі більше росіян уже відчувають, що війна відбувається не десь далеко і за її продовження доводиться платити.

Грицак оцінив майбутнє Росії після Путіна: дивіться відео