11 років заочно: Росія винесла вирок Арестовичу за “фейки” та заклики

На початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Олексій Арестович, тодішній радник Офісу президента України, активно висловлював свою позицію та публікував відеозвернення, які швидко поширювалися в інтернеті. Його слова часто знаходили відгук серед українців, проте стали причиною переслідувань з боку російської влади.

Ключовими подіями, що лягли в основу російського судового переслідування, стали два епізоди 2022 року. Перший — це відео від 17 березня, де Арестович закликав до "тотальної рейкової війни" проти російських військ на тимчасово окупованих територіях. Другий — публікація від 8 квітня, присвячена ракетному удару по залізничному вокзалу в Краматорську.

Ці висловлювання російське слідство трактувало як поширення так званих військових "фейків" та публічні заклики до тероризму. У травні 2023 року Арестовича внесли до російського переліку осіб, яких влада РФ називає "терористами та екстремістами", а в лютому 2024 року було заочно ухвалено рішення про його арешт.

Нещодавно Другий Західний окружний військовий суд у Москві завершив розгляд справи, який відбувся за один день у закритому режимі. Російські прокурори вимагали для Арестовича 15 років колонії, однак суд призначив йому 11 років позбавлення волі. Згідно з вироком, перші три роки Арестович має провести у в'язниці, а також отримав заборону протягом чотирьох років займатися адмініструванням вебсайтів після звільнення.

Наразі Олексій Арестович виїхав з України після відставки з посади радника Офісу президента. В Україні проти нього також порушено кримінальні справи. У травні 2025 року він потрапив під персональні санкції РНБО України, а в жовтні 2025 року Росія оголосила його в "міжнародний розшук" після інтерв'ю з Ксенією Собчак.

Попри всі судові рішення, Арестович продовжує вести свій YouTube-канал, хоча на території України мережа TikTok обмежила доступ до нього.

Російські правоохоронні органи активно використовують законодавство про "фейки" та "екстремізм" для переслідування осіб, які критикують дії РФ, особливо в контексті війни в Україні. Подібні заочні вироки є частиною ширшої кампанії з тиску на інакодумців та опозиційних діячів.

Справа Арестовича стала черговим прикладом того, як публічні заяви в соціальних мережах та медіа стають приводом для юридичного переслідування, демонструючи глобальний характер інформаційної війни.

Як повідомляє "Медиазона", судове засідання проходило за зачиненими дверима для "забезпечення безпеки учасників процесу".

Історія Олексія Арестовича є яскравим свідченням того, як інформаційний простір стає полем бою, де слова можуть мати далекосяжні юридичні наслідки. Вона підкреслює складність правового статусу публічних діячів під час збройних конфліктів та демонструє геополітичні наслідки висловлювань у сучасному світі.