Каністерапія: собаки допомагають дітям заговорити після важких воєнних травм

Каністерапія — це не просто приємне спілкування з собакою, а повноцінний метод реабілітації, де тварина працює в парі з фахівцем. В Україні цей напрям стає дедалі затребуванішим: війна залишила глибокі психологічні рани в тисячах дітей, і традиційні методи допомоги спрацьовують не завжди.

Як повідомляє Громадське радіо, про особливості каністерапії в ефірі розповіла Марина Прокопенко — кінологиня та керівниця центру каністерапії INNIKOS.

Сама по собі тварина не лікує. Головне завдання собаки — допомогти спеціалісту якнайшвидше досягти мети: відновити людину. Собака виступає своєрідним містком, що допомагає встановити довіру між пацієнтом і фахівцем значно швидше, ніж під час класичного сеансу віч-на-віч.

Які травми лікують собаки-терапевти

Серед найпоширеніших запитів, із якими працюють фахівці центру INNIKOS: втрата близьких людей, перебування рідних у полоні, травма вимушеного переміщення — коли родина втратила дім і змушена адаптуватися до життя в чужих містах. Також це хронічний стрес через постійні вибухи, невизначеність і відсутність розуміння, коли закінчиться війна. Коли людина тривалий час перебуває в такому стані, у неї погіршується сон, виснажується нервова система та падає внутрішній ресурс.

Науковий ефект каністерапії

Присутність чотирилапого терапевта має підтверджений науковий ефект. Коли людина торкається собаки, грається з нею або просто спостерігає за твариною, в організмі відбуваються фізіологічні зміни: знижується рівень кортизолу — гормону стресу, що блокує життєво важливі функції, та виробляються ендорфіни й окситоцин — гормони щастя. Знімається психологічне блокування: людина стає більш відкритою та готовою до діалогу з психологом.

Каністерапія допомагає й у фізичній реабілітації. Якщо дитина відчуває біль і боїться виконувати вправи, собака стає головним мотиватором. Перемикаючи увагу з болю на тварину — наприклад, коли треба дотягнутися до собаки чи подати їй м'ячик — пацієнт виконує необхідні рухи набагато легше.

Як проходять заняття

Сеанси каністерапії бувають індивідуальні та групові. Індивідуальні сесії тривають від 30 до 60 хвилин і будуються під конкретний запит: страхи, тригери, важкі спогади, фізичні обмеження. На сеансі присутні пацієнт, фахівець і собака.

На групових заняттях працюють щонайменше три-чотири різні собаки. Це принципово: комусь подобаються великі та серйозні пси, комусь — пухнасті, а комусь — маленькі. Можливість обрати саме свою тварину дає людині відчуття свободи й безпеки.

Хлопчик, який мовчав: реальна історія

Марина Прокопенко поділилася реальною історією, яка доводить ефективність каністерапії. Фахівці центру INNIKOS працювали в таборі для вимушено переміщених дітей, куди потрапив хлопчик із дуже важким досвідом. Дитина не спілкувалася ні з ким — ані з однолітками, ані з дорослими. Він постійно сидів до всіх спиною й малював виключно чорним кольором.

Протягом трьох-чотирьох днів фахівці намагалися встановити контакт через собак. Двоє дорослих псів просто лягали поруч, приносили хлопчику іграшки. Спочатку він відштовхував тварин, але згодом почав придивлятися й торкатися їх.

На п'ятий-шостий день стався прорив. Хлопчик повернувся й почав тихо розповідати собакам те, чого не міг сказати жодній людині: як вони з родиною бігли лісами, як на їхніх очах застрелили бабусю, і як батьки не хотіли залишати її тіло. Довірившись собаці, дитина випустила страшний внутрішній біль назовні та зробила перший крок до повернення у світ людей.

Де знайти каністерапію в Україні

В Україні каністерапія лише розвивається, проте вже доступна в низці реабілітаційних центрів. Центр INNIKOS, яким керує Марина Прокопенко, працює з дітьми та дорослими, які пережили воєнні травми. Також подібні програми реалізують деякі благодійні фонди та громадські організації, що спеціалізуються на психологічній допомозі постраждалим від війни.

Фахівці наголошують: каністерапія не замінює роботу з психологом чи психіатром, а доповнює її. Собака — це інструмент, який допомагає спеціалісту швидше та м'якше достукатися до пацієнта, особливо якщо йдеться про дитину з глибокою травмою.