Неочікуваний опір: Чому санкції проти Росії застрягли у Конгресі США?

Історія цього законопроєкту почалася з ініціативи покійного сенатора Ліндсі Грема, який розробив документ з радикальними заходами. У серпні Сенат США підтримав його значною перевагою – 86 голосів «за» проти 11 «проти», що здавалося вірним кроком до швидкого ухвалення. Документ передбачав до 100% мит на п'ять найбільших покупців російських нафти та газу, а також на країни, що допомагають обходити санкції, зокрема Китай, Індію та Туреччину.

Однак, коли законопроєкт дістався Палати представників, оптимізм змінився на занепокоєння. Спікер Палати представників Майк Джонсон заявив про свою невпевненість щодо винесення документа на голосування до проміжних виборів 3 листопада. Він пояснив це опором серед провідних демократів та занепокоєнням серед республіканців, наголосивши, що для ухвалення законопроєкту потрібна «правильна формула».

Основне занепокоєння законодавців, як республіканців, так і демократів, полягає в потенційному зростанні цін на бензин для американських споживачів. Голова комітету Палати представників із закордонних справ Браян Маст зазначив, що якщо такі країни, як Індія, відмовляться від російської нафти і шукатимуть її на інших ринках, це може призвести до значного подорожчання пального. Цей фактор став ключовим каменем спотикання.

Додатковою перешкодою стала незгода демократів із положеннями, які, на їхню думку, нададуть президенту США Дональду Трампу нові, широкі повноваження щодо запровадження мит. Конгресмени Грегорі Мікс та Бред Шнайдер висловили рішучий опір, заявляючи, що вони не готові надавати «будь-якому президенту, а тим більше цьому президенту, ще більші необмежені повноваження щодо мит». Це підкреслює глибокий розкол у поглядах на президентські повноваження.

Ситуацію ускладнює й опір з боку бізнес-організацій. У серпні Асоціація лідерів роздрібної торгівлі, Торгова палата США та Національна рада з питань зовнішньої торгівлі звернулися до Конгресу, висловивши стурбованість «непередбачуваними наслідками для споживачів» через можливі масштабні мита. Директорка з питань взаємодії з урядом Асоціації лідерів роздрібної торгівлі Еллен Джексон підтвердила ці побоювання, що додало тиску на законодавців.

Наразі законопроєкт про санкції проти Росії залишається невизначеним. Для його ухвалення за прискореною процедурою, яка потребує двох третин голосів, спікеру Майку Джонсону знадобиться широка підтримка демократів, що за нинішніх обставин видається складною задачею. Таким чином, доля «пекельних санкцій» проти Росії залишається під питанням, оскільки внутрішні американські політичні та економічні міркування беруть гору.

Законопроєкт, окрім мит на покупців російських енергоносіїв, також передбачає обмеження проти «тіньового флоту» РФ, що використовується для нелегального вивезення енергоносіїв. Крім того, він включає додаткові санкції проти фінансових установ Росії та її великих енергетичних проєктів. Ці заходи мали б стати потужним ударом по російській економіці.

Не дивлячись на те, що деякі прихильники України у Вашингтоні наполягають на ухваленні цього законопроєкту як способу продемонструвати підтримку США Києву, його майбутнє залишається неясним. Навіть у разі ухвалення, існує невизначеність щодо того, чи скористається президент Трамп повноваженнями, особливо щодо Китаю, який є одним з найбільших покупців російських нафтопродуктів, про що повідомляє Bloomberg.

«Ми всі віримо в необхідність санкцій проти Росії, але для ухвалення законопроєкту потрібно знайти правильну формулу», – зазначив спікер Палати представників Майк Джонсон, підкреслюючи складнощі в пошуку консенсусу.

«Я не готовий надавати будь-якому президенту, а тим більше цьому президенту, ще більші необмежені повноваження щодо мит», – заявив конгресмен Бред Шнайдер, висловлюючи занепокоєння щодо розширення президентських прерогатив.

Подальша доля цього значущого законопроєкту залишається невизначеною, що відображає складний баланс між зовнішньополітичними цілями та внутрішніми економічними та політичними ризиками. Розв'язання цієї дилеми вимагатиме від Конгресу США не лише політичної волі, а й здатності знайти компроміс, який задовольнить різні фракції та інтереси.