Іранські атаки тримають Ормузьку протоку в смертельному глухому куті — NYT

Протягом кількох місяців американські військові намагаються захистити танкери від іранських атак під час транспортування нафти з Перської затоки через Ормузьку протоку. Однак аналітики зазначають, що після понад шести місяців війни між США та Іраном у протоці зберігається смертельна патова ситуація, пише NYT.

Минулого тижня саудівське судно, яке намагалося пройти через Ормуз, зазнало атаки поблизу узбережжя Оману, внаслідок чого загинули двоє членів екіпажу.  Двоє моряків загинули під час атак у серпні, що зробило цей місяць найсмертоноснішим для моряків “торговельного флоту” в протоці з березня. У липні та серпні в цих водах атак зазнали щонайменше 23 судна. У суботу, 5 вересня, США завдали ударів по трьох іранських нафтових танкерах у відповідь на спроби Ірану атакувати два американські військові кораблі.

“Протока не є ані повністю закритою, ані повністю відкритою. Іран не може повністю її закрити, а США — повністю відкрити”, — каже доцент кафедри політології Університету Нотр-Дам Юджин Голц.

Заходи США щодо захисту танкерів, які передбачають перехоплення іранських дронів та ракет до того, як боєприпаси влучать у судна, допомогли щодня вивозити з Перської затоки мільйони барелів нафти та дещо стабілізували ситуацію на нафтових ринках.

Однак атаки з боку Ірану й надалі стримують багато танкерів від руху через протоку. Попри захист з боку США, Ірану вдається продовжувати удари по суднах. За підрахунками NYT, у серпні Іран завдав ударів по 12 кораблях, а в липні — по 11.

Аналітики зазначають, що обсяги нафти, які проходять через цю водну артерію, досі значно нижчі, ніж до початку війни.

Іран використовував свою здатність відлякувати судна від руху через протоку та обмежувати постачання нафти як засіб тиску на Сполучені Штати. Зараз Тегеран прагне офіційно закріпити свій вплив на важливий водний шлях, зокрема, вимагаючи запровадження плати за користування протокою, чому протистоять Сполучені Штати.

І попри зусилля США щодо відбиття іранських атак на танкери, багато приватних судноплавних компаній так і не повернулися до Перської затоки.

Представники галузі кажуть, що не хочуть ризикувати життям своїх екіпажів або втрачати судно на кілька тижнів у разі ударів. Здебільшого іранські атаки не знищують танкери, але деякі з них завдають таких пошкоджень, що судна виходять з ладу. Морське страхування під час війни коштує дорого, і його необхідно оформляти для судна, членів екіпажу та вантажу на борту.

Водночас країни Перської затоки, економіка яких залежить від нафти, здається, готові йти на більший ризик. Вони використовують державні танкери для експорту енергоносіїв і вимикають транспондери суден, щоб уникнути виявлення під час проходження протоки. Це також ускладнює незалежним сервісам відстеження та підрахунок суден, які проходять через протоку.

Протягом останніх тижнів Об’єднані Арабські Емірати відправляли танкери через протоку, але кілька з них зазнали атак. Наприкінці серпня було атаковано два кувейтські танкери.

Саудівська Аравія та Емірати також транспортують нафту трубопроводами в обхід Ормузької протоки. За останніми оцінками аналітиків Goldman Sachs, сумарний обсяг нафти, що транспортується трубопроводами й танкерами, становить приблизно дві третини від довоєнного експорту країн Перської затоки.

Проте ціни на нафту залишаються високими. Наприклад, у п’ятницю, 4 вересня, ціна на нафту марки Brent становила $95,50 за барель, що на понад 30% вище, ніж до війни. 

Операція американських Збройних сил із захисту танкерів, яка розпочалася в середині травня, супроводжує судна через протоку маршрутами, що пролягають поблизу Оману. Речник Центрального командування Збройних сил США Тім Гокінс заявив, що завдяки цій операції через протоку пройшли близько 1 600 комерційних суден та було перевезено приблизно 800 мільйонів барелів нафти. Однак аналітики зазначають, що продовжувати цю операцію ще протягом багатьох місяців може бути складно й дорого, а Іран, імовірно, не відмовиться від своєї кампанії проти танкерів.

“Іран хоче ще раз продемонструвати, що навіть якщо країни регіону намагатимуться знайти способи обійти іранців у Ормузькій протоці, Тегеран дасть відсіч”, — зазначила старша наукова співробітниця Вашингтонського інституту політики Близького Сходу Ноам Рейдан. 

Мета Ірану — підтримувати контроль над протокою, щоб мати сильнішу позицію на переговорах, додала вона.

Повідомлялося, що Іран, імовірно, став упевненішим у своїх силах після шести місяців війни з США. Як свідчать звіти американських розвідувальних служб за останні тижні, Тегеран став упевненішим у своїй здатності завдавати ударів по цілях на Близькому Сході і, здається, має намір продовжувати конфлікт ще кілька місяців, щоб виснажувати Америку. За цим оцінками, іранський режим, схоже, також має чіткіше уявлення про те, як контролювати Ормузьку протоку, через яку до війни проходила п’ята частина світового постачання нафти.

Трамп прогнозував швидку й рішучу перемогу, коли 28 лютого американські та ізраїльські сили розпочали завдавати ударів по Ірану. Однак адміністрація президента США недооцінила стійкість Тегерана, зазначають експерти.