Які інвестиційні стратегії найкраще працюють в Україні

Диверсифікація та ставка на консервативні інструменти

Одна з базових стратегій для українського інвестора – диверсифікація, тобто розподіл коштів між активами з різним рівнем ризику, розповідають у Мінфіні. Її головна мета полягає в тому, щоб падіння вартості одного активу не призвело до значних втрат усього капіталу.

В українських умовах основу консервативної частини портфеля можуть становити ОВДП та банківські депозити. Обидва інструменти дозволяють отримувати дохід у гривні, але мають різні умови та рівень ризиків.

Особливо помітним останніми роками став інтерес українців до державних облігацій. За даними Міністерства фінансів, станом на 3 серпня 2026 року портфель ОВДП у власності фізичних осіб досяг 159,3 мільярда гривень, що стало історичним максимумом. У липні середньозважена дохідність розміщених ОВДП становила 15,21% річних.

ОВДП можуть бути цікавими для інвестора, який хоче отримувати заздалегідь визначену дохідність і при цьому не готовий до значних коливань фондового ринку. Державні облігації доступні, зокрема, через банки, брокерів та застосунок "Дія".

Ще один варіант – банківські депозити. Їхня перевага полягає у простоті: інвестору не потрібно самостійно обирати цінні папери чи стежити за їхньою ринковою ціною.

Водночас не варто порівнювати депозит та ОВДП лише за номінальною ставкою. Для коректного розрахунку потрібно враховувати податки, строк розміщення коштів, можливість дострокового доступу до грошей та інші умови.

На думку НБУ, гривневі депозити та ОВДП залишаються важливими інструментами заощаджень українців. Регулятор також зазначав, що зі сповільненням інфляції такі інструменти можуть забезпечувати дедалі вищу реальну дохідність.

Тому для частини інвесторів логічною може бути стратегія "фінансової подушки + дохідні інструменти". Спочатку варто мати резерв грошей, до якого можна швидко отримати доступ, а вже кошти, які не знадобляться найближчим часом, розподіляти між ОВДП, депозитами та іншими активами.

Валютна диверсифікація та довгострокові інвестиції

Окремою складовою портфеля може бути валютна диверсифікація. Якщо всі заощадження зберігаються лише у гривні, інвестор залежить від зміни курсу національної валюти. Водночас повністю переходити в іноземну валюту також не завжди оптимально, адже валютні активи можуть мати нижчу номінальну дохідність.

Саме тому частину капіталу можна тримати у гривневих інструментах, а частину – у доларових чи єврових активах. Наприклад, Мінфін у 2025 році повідомляв, що середньозважена дохідність доларових ОВДП становила 4,17% річних, а єврових – 3,22%.

Ще одна стратегія – довгострокове інвестування у фондові активи. Йдеться передусім про акції та ETF, які дозволяють отримати доступ до великої кількості компаній та економік без необхідності самостійно купувати кожну акцію.

Тут ключовим принципом може бути регулярність. Замість спроб вгадати ідеальний момент для купівлі інвестор вкладає однакову або близьку суму через певні проміжки часу. Такий підхід допомагає зменшити залежність результату від конкретної точки входу на ринок.

Проте для українця важливо враховувати додаткові ризики: валютні коливання, доступ до міжнародних брокерів, податкові правила та можливі обмеження. Крім того, акції можуть суттєво падати в ціні, тому гроші, які можуть знадобитися найближчим часом, краще не спрямовувати в такі активи.

Нерухомість також може залишатися частиною довгострокової стратегії. Квартира або комерційне приміщення здатні генерувати орендний дохід, а сам об'єкт потенційно може зростати в ціні. Водночас це менш ліквідний актив, який потребує значного стартового капіталу та додаткових витрат на ремонт, утримання й управління.

У результаті для українського інвестора може працювати комбінація кількох підходів. Наприклад, частину коштів можна спрямувати в ОВДП як основу портфеля, частину залишити у ліквідних заощадженнях, ще частину – диверсифікувати за валютою, а довгостроковий капітал спрямувати у фондові активи чи нерухомість.

Головне правило – не шукати актив, який гарантовано принесе найбільший прибуток. Таких інструментів не існує: вища потенційна дохідність зазвичай означає і вищий ризик. Натомість стратегія, яка відповідає фінансовій цілі, горизонту інвестування та допустимому рівню ризику, може бути значно стійкішою.

Для початківця оптимально спершу визначити три речі: скільки грошей можна інвестувати, на який строк їх можна залишити без використання та яку потенційну втрату капіталу інвестор готовий витримати. І лише після цього обирати конкретні активи.