Польща: чому антиукраїнські настрої переростають у вуличне насильство

Ще недавно Польща була прикладом солідарності з Україною. Мільйони українців знайшли прихисток та підтримку після повномасштабного вторгнення Росії. Проте, як зазначає професор соціології Рафал Панковський з Університету Civitas, популістська риторика поступово перетворила цю вразливу меншину на мішень, а словесна агресія переросла у фізичне насильство.

Влітку у Вроцлаві стався жорстокий напад на 20-річну Анастасію та 21-річного Максима біля магазину. Конфлікт почався після того, як нападники почули український акцент жертв. Також у Бєльсько-Бялій працівник комунального транспорту у позаробочий час ображав трьох українців, серед яких були дві 11-річні школярки, а у серпні напали на українця в трамваї в Познані. Ці випадки стали яскравим підтвердженням того, що ситуація виходить з-під контролю.

Соціологічні дані підтверджують цей тривожний тренд. Згідно з опитуванням CBOS, рівень симпатії поляків до українців знизився з 51% у 2023 році до 29% на початку 2026 року, тоді як рівень неприязні зріс до 43%. Основними причинами погіршення стосунків респонденти назвали історичні суперечки (45,4%) та надання соціальних виплат біженцям (36,4%).

Поліція також фіксує збільшення злочинів на ґрунті етнічної ненависті. У першій половині 2026 року було зафіксовано 180 таких заяв, що на 30% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. У відповідь на сплеск ксенофобії уряд створив 50 спеціалізованих прокурорських груп для розслідування. З лютого по червень до суду було направлено 283 справи, де понад 80% потерпілих — українці.

Посол України в Польщі Василь Боднар наголошує, що українське питання стало інструментом у внутрішній політичній боротьбі. На його думку, єдиним шляхом до стабілізації є ефективна та позитивна комунікація між урядовцями, медіа та політиками обох країн для конструктивного розв’язання болючих питань.

За даними Politico, праві та націоналістичні політики в Польщі дедалі активніше перетворюють негативне ставлення до майже 1,5 мільйона українців на важіль політичної боротьби. Вони маніпулюють темами соціальних виплат та складною воєнною історією, підігріваючи ресентимент у суспільстві перед парламентськими виборами 2027 року. Ця риторика проявилася під час президентської кампанії 2025 року, коли українців стали зображати як тих, хто виснажує державний бюджет.

Додаткову напруженість викликали історичні суперечки між двома країнами. Зокрема, рішення Києва назвати військову частину на честь Української повстанської армії загострило ситуацію. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск прямо заявив, що нападники почувалися безкарними через політичний захист націоналістів, і закликав президента зупинити мовчання. До стриманості закликала й Католицька церква Польщі. Паралельно уряд Польщі посилив правила перебування та доступу до виплат для українців, а також застосовує жорстку політику депортації.

«Солідарність із українцями серед багатьох поляків залишається сильною, але антиукраїнська риторика перетворила помітну меншину на мішень, а вербальна агресія переросла у насильство. Цією ситуацією одразу скористалася російська пропаганда», — зазначає професор соціології Рафал Панковський.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив, що агресивні групи відчули безкарність через політичну підтримку. «Ми маємо вести рішучу боротьбу з цим насильством», – підкреслив він.

Поточна ситуація вказує на те, що українська тема, ймовірно, залишатиметься одним з інструментів передвиборчої боротьби в Польщі. Важливо, щоб обидві сторони шукали шляхи до конструктивного діалогу, щоб не допустити подальшого погіршення відносин, адже, як пише Вікіпедія, видання Politico вважається одним із найвпливовіших у сегменті висвітлення європейської політики, що свідчить про значущість проблеми.