Анна Ніконова, "Міс Всесвіт Україна"-2026, розповіла про переживання під час воєнних випробувань

«Вчуся відпускати контроль»

1NEWS

– У мене зараз дивна суміш величезного передчуття і хвилювання. Я дуже чекаю моменту, коли ми полетимо до Пуерто-Рико, але іноді ловлю себе на тому, що прокидаюся серед ночі й починаю подумки рахувати: скільки ще всього треба встигнути, що із сукнею, з костюмом… Потім кажу собі: «Аню, зараз третя ночі, ти точно нічого з цього не вирішиш» — і намагаюся заснути.

Підготовка зараз справді займає велику частину мого життя. Ми формуємо гардероб, працюємо над вечірньою сукнею та національним костюмом. Я займаюся дефіле з тренером з Індонезії, ходжу в зал, беру уроки ораторської майстерності.

Але останнім часом я думаю навіть більше не про те, як я пройду чи виглядатиму. Я постійно ставлю собі питання: «Що я хочу сказати, коли мене почують? Якою Україну побачать через мене?»

— Хочеться приїхати на конкурс не з набором завчених правильних фраз, а залишитися собою і говорити про те, що для мене справді важливо — Україну, наших дітей, освіту. Тому зараз я вчуся ще й трохи відпускати контроль. Хоча, якщо чесно, з останнім у мене поки найскладніше.

— В центрі його буде Скіфська пектораль. І тут для мене все дуже особисто. Моя бабуся багато років працювала в «Музеї історичних коштовностей України», де зберігається пектораль. Тому я знала про неї задовго до того, як могла нормально вимовити слово «пектораль». Вона завжди була частиною сімейних розмов. Коли ми почали думати над костюмом, зрозуміла, що не хочу просто взяти красивий український символ, хотілося річ, з якою в мене самої є зв’язок.

Перший ескіз створила моя сестра Лєра. І мені дуже подобається, що в результаті в одному образі зустрілися одразу кілька поколінь нашої сім’ї: історія, яку мені передала бабуся, творчий погляд моєї сестри і моя можливість показати це світу. Можу сказати одне: він має бути таким, щоб після нього людям захотілося загуглити: «А що таке Скіфська пектораль і чому вона з України?»

«Досі не розумію, як мама це робила»

— Коли я думаю про це, першою бачу свою маму. Вона присвятила професійне життя освіті й водночас виховала десятьох дітей. І я досі не до кінця розумію, як вона це робила.

Сьогодні я бачу схоже в дуже багатьох українках. Вони керують компаніями, виховують дітей, волонтерять, навчаються, працюють, чекають близьких із фронту, починають життя заново в інших містах і країнах. І попри все це вони не втратили своєї жіночності, доброти й здатності піклуватися про інших.

— Зовнішність для мене взагалі не перше, що робить людину красивою. Для мене краса дуже пов’язана з внутрішнім станом. Щодо самих конкурсів — я розумію, звідки береться критика. Але формат дуже змінився. Навіть на відборі на «Міс Всесвіт Україна» цього року не було конкурсу в купальниках. Сьогодні значно важливіше, хто ти, що можеш сказати і навіщо тобі взагалі ця платформа.

— Це той випадок, коли зараз дуже смішно, а в моменті хотілося просто провалитися крізь землю. Все дуже банально: я невдало підібрала туфлі. Виходжу на дефіле і буквально відчуваю, що вони починають із мене спадати. І у голові за секунду відбувається ціла стратегічна нарада. У результаті я так розхвилювалася, що мені стало неймовірно жарко. Журі побачили, що відбувається, і запропонували пройти ще раз — уже босоніж. І знаєте, другий вихід був набагато кращим, бо втрачати мені вже було нічого.

— Народитися в такій родині — це виграти лотерею. Тільки дуже гучну лотерею. У багатьох дітей бувають ночівлі з друзями. У нас вони, здається, тривали приблизно все дитинство, тому що ми всі жили в одному домі. Постійно хтось кудись біг, когось шукав, щось позичив і не повернув.

Ми з моєю сестрою-близнючкою п’ята і шоста дитина, тому в нас взагалі ідеальна позиція: є старші, до яких можна прийти за порадою, і молодші, для яких уже ти стаєш старшою. Батьки фізично не могли контролювати кожен наш крок, і це дуже рано навчило самостійності. Зараз ми дорослішаємо, живемо своїми життями, але все одно намагаємося збиратися на дні народження та сімейні свята. І от тоді знову стає дуже голосно. Я це обожнюю.

«Все почалося зовсім неромантично»

—&nbsp