Їх завезли у Чорнобиль після катастрофи: вчені вражені тим, що сталося з рідкісними тваринами

У 1998–1999 роках до української частини Чорнобильської зони відчуження завезли 31 коня Пржевальського — рідкісного виду, який до того часу вже зник у дикій природі. Тварини мали не просто вижити у покинутому людьми просторі, а створити тут нову вільну популяцію.

Про це пише Times of India з посиланням на дослідження, опубліковане в Theriologia Ukrainica.

Із 31 коня вижили не всі

28 коней привезли із заповідника «Асканія-Нова» — 10 жеребців і 18 кобил. Ще трьох жеребців доставили із зоопарку при Лозівському кінному заводі.

Перші роки були важкими: частина тварин загинула під час перевезення або невдовзі після прибуття, а ще до випуску в дику природу вони проходили акліматизацію у великих вольєрах. Фактично основу майбутньої популяції склали лише 17 тварин — два жеребці та 15 кобил із «Асканії-Нової».

Згодом коні почали активно розмножуватися. Між 1999 і 2006 роками зникли 55 вільноживучих тварин, а в 18 випадках вдалося встановити причину смерті; у 13 із них це було браконьєрство.

У Чорнобилі вони створили власне суспільство

До 2018 року дослідники за допомогою фотопасток нарахували в українській частині зони 137 коней: 47 жеребців, 66 кобил і 24 лошат. Ще щонайменше чотирьох тварин зафіксували в білоруській частині зони.

Коні жили не хаотично, а сформували звичні для виду соціальні групи: 13 гаремних табунів із лошатами, кілька груп самців і невеликі негніздні групи. У 2007–2010 роках частина тварин перетнула Прип’ять і сформувала окрему популяцію вже на білоруському боці.

Особливо показово, що майже всі коні, яких зафіксували 2018 року, вже були другим або наступними поколіннями. Лише дві кобили все ще мали тавра, за якими їх можна було впізнати як безпосередніх «переселенців» 1990-х.

Вони освоїли навіть ліс

Коней Пржевальського зазвичай пов’язують із відкритими степами, але в Чорнобилі вони пристосувалися до зовсім іншого ландшафту. Дослідники побачили, що тварини користуються не лише луками, а й лісовими територіями, які сьогодні займають значну частину зони відчуження.

Втім, зростання популяції не означає, що радіація не має на них жодного впливу. Дослідження показує успішне розмноження і виживання популяції, але не було експериментом, який дозволив би відокремити вплив радіації від інших факторів — зокрема, різкого зменшення людської присутності, сільського господарства, транспорту та іншого господарського тиску.

Ця історія показує інше: після того як люди залишили величезну територію, рідкісні тварини отримали простір для вільного життя. І через два десятиліття 31 кінь, з яких вижила лише частина, перетворився на популяцію, що налічувала щонайменше 137 особин в Україні та вже освоювала територію по обидва боки кордону.