Не службове авто: Ексгенпрокурор таємно виїхав з України на преміум-таксі

Прикордонний пункт "Шегині – Медика" у ніч на 14 вересня став свідком незвичайного від’їзду. Ексгенпрокурор Руслан Кравченко, який мав би вирушити у службове відрядження до Парижа на відомчому авто, обрав інший шлях. Замість службового транспорту, що було прописано в його відрядному листі, він скористався приватним таксі преміумкласу, залишивши багато запитань щодо справжніх мотивів такого рішення.

Як з'ясував журналіст "Української правди" Михайло Ткач, посилаючись на джерела в правоохоронних органах, Кравченко перетнув кордон на Mercedes-Benz V-класу. Цей автомобіль належить компанії ТОВ "Андреоллі", яка спеціалізується на преміальних міжнародних пасажирських перевезеннях на замовлення. За кермом був водій, зареєстрований як фізична особа-підприємець у сфері перевезень, що додає загадковості цій поїздці.

Сам Михайло Ткач розповів, що, попри підписане Кравченком відрядження, де було зазначено використання службового авто, він перетнув кордон саме на преміум-таксі. Цей "преміальний сервіс перевезень", за словами журналіста, є ключовим елементом у розслідуванні обставин виїзду колишнього посадовця. Невизначеність щодо його кінцевого пункту призначення лише посилює інтригу.

Джерела в правоохоронних та політичних колах наразі розглядають два можливих напрямки: Австрія (Відень) або Дубай в Об’єднаних Арабських Еміратах. Ця інформація лише підкреслює таємничість ситуації, адже сам Офіс Генпрокурора підтвердив, що службові транспортні засоби відомства не були задіяні для цієї поїздки, але не володіє даними про фактичний спосіб перетину кордону Кравченком.

Паралельно з цими подіями, 21 вересня Руслана Кравченка офіційно звільнили з органів прокуратури, хоча він подав заяву про звільнення раніше. Це відбулося після того, як 15 вересня президент Володимир Зеленський підписав указ про його відставку з посади генпрокурора. Ці кроки підкреслили, що його виїзд з України відбувався на тлі значних кадрових змін і суспільного обговорення його діяльності.

Сам Кравченко раніше заявляв, що після обшуків у його кабінеті та вдома його не допитували, і він не має статусу свідка чи підозрюваного у справі "Карфаген". Він також заперечував намір подавати у відставку, незважаючи на завершення його закордонного відрядження 18 вересня і відсутність на роботі 21 вересня. Ці суперечливі заяви лише додають плутанини до загальної картини його раптового виїзду.

Ці події розгортаються на тлі ширшого контексту, пов'язаного зі справою "Карфаген", де йшлося про можливе "кришування" шахрайських кол-центрів співробітниками Офісу генпрокурора. Руслан Кравченко раніше підписав підозру директору НАБУ, органу, який проводив спецоперацію "Карфаген", що викликало значний резонанс у правових та політичних колах.

Крім того, колишній начальник Департаменту інформаційних технологій Офісу генпрокурора Іван Тимошенко також залишив свою посаду після викриття масштабної злочинної схеми НАБУ та САП. Хоча Тимошенко фігурує у матеріалах справи "Карфаген", він, як і Кравченко, наразі не має офіційного процесуального статусу, що підкреслює складність та багатогранність розслідувань.

"Кравченко, попри те, що те відрядження, яке він сам підписував до Парижа, і там було вказано, що на службовому авто, перетнув кордон безпосередньо на преміум таксі. Це преміальний сервіс перевезень. Зокрема, Мерседес", – зазначив журналіст Михайло Ткач, розкриваючи деталі неочікуваного виїзду ексгенпрокурора.

В Офісі Генпрокурора підтвердили, що "у проміжок часу з 13.09.2026 по 14.09.2026 службові транспортні засоби Офісу генерального прокурора для виїзду у службове відрядження генерального прокурора Руслана Кравченка не були задіяні", але додали, що "не володіють інформацією про спосіб і транспорт, яким саме Кравченко перетнув кордон".

Історія Руслана Кравченка є яскравим прикладом того, як індивідуальні рішення високопосадовців можуть переплітатися з ширшими суспільними процесами, залишаючи після себе безліч запитань. Його виїзд, оповитий таємницею, продовжує викликати дискусії щодо прозорості та відповідальності, демонструючи, що навіть після формального звільнення, дії колишніх чиновників залишаються під пильною увагою суспільства та журналістів.