Росія запустила найбільший арктичний нафтовий проєкт після СРСР: які обсяги очікувати

На початку вересня на терміналі «Бухта Север» на півострові Таймир завантажилися перші танкери льодового класу «Akademik Gubkin» та «Valentin Pikul». Ці судна започаткували комерційний експорт нафти з проєкту «Восток Ойл», що об'єднує понад 13 родовищ на Таймирі та у Східному Сибіру.

Проєкт «Восток Ойл» було представлено ще у 2019 році як один із ключових нових проєктів російської нафтової галузі. За оцінками «Роснафти», сукупні запаси цих родовищ становлять приблизно 51 мільярд барелів нафти. Потенційну потужність всього проєкту спочатку оцінювали у 2 мільйони барелів на добу.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та запровадження західних санкцій, іноземні партнери, такі як BP, Trafigura та Vitol, вийшли з проєкту. Це змусило «Роснафту» відкласти запуск та покладатися на власні ресурси.

На початковому етапі обсяги експорту будуть значно скромнішими. За даними джерел у нафтовій галузі, протягом 2026 року відвантаження можуть становити близько 150 тисяч барелів на добу, або 500–700 тисяч тонн на місяць, переважно з Ванкорського кластера, що вже освоєний.

У другій половині 2027 року «Роснафта» планує збільшити експорт до 600 тисяч барелів на добу. До 2030 року компанія розраховує довести показник приблизно до 1 мільйона барелів на добу. Нафту планують транспортувати до Азії через Північний морський шлях.

Термінал «Бухта Север» дає змогу відправляти нафту через Північний морський шлях, що розглядається як стратегічна перевага. Для перевезень в арктичних умовах компанія використовує танкери льодового класу, а одним із головних напрямків постачання мають стати азійські ринки. Запуск «Восток Ойл» відбувся на тлі проблем російської нафтової галузі та скорочення видобутку.

Проєкт «Восток Ойл» є спробою Росії підтримати видобуток, що падає, та наростити експорт нафти. Запуск цього проєкту був офіційно оголошений Володимиром Путіним 5 вересня. Раніше відкриті за часів СРСР родовища були законсервовані у 1990-х роках, а їх освоєння відновилося лише у 2019 році.

Віддаленість проєкту, яку раніше вважали головним недоліком, тепер розглядається як стратегічна перевага. Арктичний термінал розташований далеко від зони бойових дій і забезпечує прямий вихід на азійські ринки. Однак нестача танкерів льодового класу та відсутність західних технологій ставлять під сумнів заявлені темпи розширення. За даними The Moscow Times, на початковому етапі обсяги експорту значно менші за початкові плани компанії.

Таким чином, запуск «Восток Ойл» є знаковою подією для російської нафтової галузі, яка прагне зберегти свої позиції на світовому ринку в умовах нових викликів. Однак його успіх залежатиме від здатності Росії подолати технологічні та логістичні перешкоди, що виникли після виходу іноземних партнерів та запровадження санкцій.