Небезпечний прецедент: ЄС скасував санкції, але Київ пропонує нових олігархів

Ситуація загострилася після того, як 22 вересня Рада ЄС продовжила дію обмежувальних заходів проти РФ, але виключила зі списку Усманова та Фрідмана. Цей крок, зокрема, був зроблений на вимогу Франції та Словаччини щодо Усманова, а також Люксембургу стосовно Фрідмана. Таке рішення викликало занепокоєння в Україні та низці країн ЄС, які побачили в ньому небезпечний прецедент, що може бути використаний іншими олігархами для оскарження санкцій у суді.

Владислав Власюк, представник України, швидко відреагував на ситуацію, запропонувавши замінити виключених зі списку мільярдерів іншими. Він вказав на Володимира Лісіна та Володимира Потаніна, які контролюють великі компанії у металургійній та нікелевій галузях. За словами Власюка, ці підприємства, зокрема НЛМК та «Норнікель», мають вирішальне значення для військової економіки Росії, і їхнє включення до санкційного списку ЄС фактично відрізало б їх від торгівлі в Європі.

Проте запровадження санкцій проти Лісіна та Потаніна стикається зі значними перешкодами. Бізнес Володимира Лісіна, який володіє металообробними підприємствами НЛМК у бельгійському регіоні Валлонія, а також у Франції, Італії та Данії, викликає спротив з боку уряду Бельгії. Основною причиною є прагнення захистити робочі місця на місцевих заводах. Представник Лісіна заявив, що НЛМК виробляє виключно цивільну продукцію та не співпрацює з російським військово-промисловим комплексом, назвавши інформаційну кампанію проти нього недобросовісною конкуренцією.

Щодо Володимира Потаніна, його досі утримує поза санкціями залежність європейської промисловості, особливо автомобілебудування, від російського нікелю та паладію. Ця залежність дозволила мільярдеру розширювати свою бізнес-імперію навіть під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Представники Потаніна не відповіли на запит щодо коментарів.

Власюк підкреслив, що такі ситуації ілюструють загальну проблему: «Це завжди одна й та сама історія. Може бути 20 країн, для яких [застосування санкцій] є очевидним рішенням, і одна, яка виступає проти». Він також провів паралель із дискусією щодо ірландського експортера Aughinish Alumina, який постачає продукцію до Росії, наголосивши на необхідності заборонити експорт глинозему.

Після того, як Європейський Союз ухвалив рішення про продовження санкцій проти Російської Федерації, але при цьому виключив зі списку двох впливових російських бізнесменів, Алішера Усманова та Міхаіла Фрідмана, питання ефективності та послідовності санкційної політики знову опинилося в центрі уваги. Цей крок викликав обурення в Україні, де його назвали невиправданим, та посилив дискусії щодо подальших кроків у санкційному тиску на РФ.

Українська сторона, в особі уповноваженого президента з питань санкційної політики Владислава Власюка, активно виступає за включення до санкційних списків інших російських олігархів, таких як Володимир Лісін та Володимир Потанін. Ці бізнесмени контролюють великі промислові активи, які, на думку України, відіграють ключову роль у підтримці військової економіки Росії. Запровадження санкцій проти них могло б суттєво обмежити їхні торговельні операції в ЄС та посилити економічний тиск на агресора.

Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики, заявив Politico: «Усі знають про цих людей, але уникають будь-яких дій проти них. Але зараз, мабуть, є важелі впливу, щоб просунути це питання».

«Це завжди одна й та сама історія. Може бути 20 країн, для яких [застосування санкцій] є очевидним рішенням, і одна, яка виступає проти. Цей експорт глинозему справді слід заборонити. Для нас це очевидно, і ми маємо чимало ідей стосовно того, що робити далі», — додав Власюк.

Речник Лісіна зазначив виданню Politico: «Добре відомо й давно визнано, що ані Лісін, ані НЛМК не співпрацюють із підприємствами російського військово-промислового комплексу. НЛМК виробляє виключно цивільну продукцію».

Україна продовжує шукати шляхи посилення санкційного тиску на Росію, прагнучи привернути увагу до впливових бізнесменів, чиї активи досі уникли обмежень. Чи зможе Європейський Союз подолати внутрішні розбіжності та запровадити нові санкції, залишається відкритим питанням, від якого залежить подальша ефективність західної політики стримування агресії.