Тут відспівували Стуса: чим унікальний храм на Мостицій, який пошкодила РФ
Внаслідок російської атаки у Києві пошкоджено Свято-Покровський храм на вулиці Мостицькій. Ця пам’ятка архітектури була зведена ще у 1906 році та є найстарішою церквою Пріорки та Виноградаря. «Главком» нагадує історію та особливості цієї столітньої святині, яка пережила радянські антирелігійні гоніння, Другу світову війну та відіграла особливу роль у новітній історії України.
П'ятикупольний храм із київської жовтої цегли
Покровський храм на Пріорці є пам’яткою архітектури та має дуже цікаву історію. У XVIII столітті Пріорка була приміською слободою Києва, де на той час існувала дерев’яна Дмитрівська церква.
Протягом 1902–1906 років на місці старої дерев'яної церкви XVIII століття почали зводити мурований п'ятикупольний храм із дзвіницею. Проєкт розробив єпархіальний архітектор Євген Єрмаков, а будівництвом керував відомий київський зодчий Микола Казанський.
Зведення коштувало величезних на той час грошей – 57 тис. карбованців сріблом, більшість із яких зібрали завдяки пожертвам київських купців, духовенства та місцевих жителів. Споруду збудовано у стилізованих формах української архітектури XVII століття з елементами модерну, а її фасад викладено зі знаменитої київської жовтої цегли.
Інтер'єр Покровського храму є мистецькою цінністю. Унікальні настінні розписи створювалися за участю видатного українського художника Івана Їжакевича у традиціях живопису Володимирського собору.
Храм має п'ять куполів, у західній частині розташована дзвіниця. Усередині облаштовані три престоли: головний – на честь Покрова Пресвятої Богородиці, а також два бокові – на честь святителя Миколая Чудотворця та святих великомучеників Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського.
Освячення церкви відбулося у вересні 1906 року. Будівля збереглася до наших днів майже в первинному вигляді.
«Дисидентська» святиня
У 1930-х роках радянська влада закрила церкву й перетворила її на овочевий склад. Проте вже у 1940 році богослужіння відновилися і відтоді не припинялися. Храм вистояв і під час штурму Києва у 1943 році, коли ворожий снаряд влучив в апсиду.
У 1953 році у храмі провели капітальний ремонт. У 2008 році до 100-річчя освячення храму перекрили головний купол.
Історики та києвознавці називають Покровську церкву «дисидентською». Саме цей храм наприкінці 1980-х років став осередком панахид за видатними українськими політв'язнями та борцями за незалежність: тут відспівували Василя Стуса, Валерія Марченка, Олексу Тихого та Юрія Литвина.
Зараз храм перебуває в користуванні УПЦ (МП). Унаслідок російського обстрілу в будівлі вибито вікна, пошкоджено бані, фасади, а уламки влучили безпосередньо в престол.

