Таємниця "золотого конвою": угорський експрем'єр Орбан замовив операцію?

5 березня 2026 року в Угорщині спецпризначенці Центру боротьби з тероризмом зупинили два броньовані автомобілі, які офіційно перевозили 40 мільйонів доларів США, 35 мільйонів євро та 9 кілограмів золота. Цей вантаж прямував з віденського банку Raiffeisen до українського державного "Ощадбанку". За інформацією "Ощадбанку", перевезення було оформлене згідно з міжнародними правилами та європейськими митними процедурами, що підтверджувалося супровідними документами.

Попри наявність усіх необхідних документів, угорська сторона заблокувала вантаж, заявивши про підозру у відмиванні коштів. Голова правління "Ощадбанку" Юрій Каціон тоді заявив, що незаконне затримання бригади інкасаторів та вилучення коштів українського державного банку було порушенням багатьох міжнародних норм. Українських інкасаторів невдовзі після інциденту повернули до України.

Після того, як 6 травня Угорщина повернула "Ощадбанку" всі кошти та цінності, 19 серпня 2026 року Податкова та митна служба Угорщини офіційно закрила кримінальне провадження щодо українських інкасаторів через повну відсутність складу злочину. Оприлюднені матеріали розслідування остаточно підтвердили безпідставність дій тодішньої угорської влади.

Однак істинні причини операції залишалися незрозумілими. Журналістські розслідування ще тоді припускали, що ця операція могла бути особистою помстою експрем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана через затримки з постачанням нафти трубопроводом "Дружба".

Новий етап у розслідуванні розпочався після того, як юристи фірми Лоранта Горвата, що захищали інтереси співробітників "Ощадбанку", отримали від Будапештської слідчої прокуратури чергову частину документів. Серед них виявилася службова записка за підсумками зустрічі, яка відбулася 22 червня 2026 року в Управлінні із захисту Конституції Угорщини.

У цій записці полковник національної безпеки Іштван Сатмарі, керівник підрозділу Управління із захисту Конституції, розповів про попереднє розслідування Міністерства внутрішніх справ. Під час цього розслідування колишній керівник Центру боротьби з тероризмом Угорщини Янош Хайду заявив, що з'ясовувати, хто ухвалив рішення про операцію, немає сенсу, оскільки всім відомо, за чиїм рішенням відбулося затримання. Сатмарі пояснив слідчим, що присутнім було зрозуміло: Хайду мав на увазі Віктора Орбана, який на той момент був прем'єр-міністром Угорщини. Угорське видання Telex 28 вересня повідомило про ці дані.

Справа "золотого конвою" викликала широкий резонанс та стала предметом внутрішнього розслідування в Угорщині. У червні 2026 року Петер Мадьяр доручив перевірити дії податкової та митної служби, антитерористичного центру, Управління із захисту конституції та прокуратури щодо можливих процесуальних порушень.

Іштван Сатмарі також отримав підозру за сімома епізодами підроблення офіційних документів. Його підозрюють в оформленні заборон на в'їзд і перебування для затриманих українців. Колишній генерал-лейтенант поліції Янош Хайду став фігурантом справи, йому інкримінують сім епізодів незаконного затримання із застосуванням насильства. Орбан публічно захищав Хайду, називаючи його героєм, що нібито зупинив перевезення "українських чорних грошей" через Угорщину.

"У цьому контексті Янош Хайду, колишній генерал-лейтенант поліції, одного разу заявив перед слідчою комісією, що розслідування цього питання є марним, оскільки всі знають, що затримання відбулося за рішенням особи, яку не можна втягувати у справу", — цитує Telex текст службової записки.

"Незаконне затримання бригади інкасаторів і вилучення Угорщиною на 2 місяці коштів і цінностей українського державного банку було порушенням багатьох міжнародних норм і правил міждержавного співробітництва", — казав голова правління "Ощадбанку" Юрій Каціон.

Попри повернення коштів та закриття справи, нововиявлені документи проливають світло на політичний підтекст інциденту, свідчачи про можливу особисту роль Віктора Орбана. Ця справа залишається важливим прикладом того, як внутрішньополітичні інтереси можуть впливати на міжнародні відносини та правові процеси, залишаючи багато питань щодо прозорості та справедливості.