Малина віддячить рясним врожаєм: головні правила осінньої посадки та обрізки

Літню та ремонтантну малину восени обрізають за протилежними схемами, а нові саджанці мають вузьке вікно для висаджування.

Ви дізнаєтеся:

• Як визначити тип малини за часом плодоношення
• Скільки пагонів залишати в кущі після обрізки
• Що зробити з малиною перед морозами

Восени малину не можна обрізати за єдиним шаблоном: суцільне зрізання всіх пагонів рятує ремонтантні сорти, але позбавляє врожаю літню малину, у якої ягоди формуються на торішніх стеблах. Саме осінь визначає, яким буде наступний сезон плодоношення, повідомляє Pénzcentrum.

Перелік осінніх робіт на малиннику стандартний: видалення пагонів, які відплодоносили, і зайвих пагонів, проріджування загущених кущів, перевірка шпалери та висаджування нових саджанців. Хворі рослинні рештки з-під кущів прибирають, а ґрунт тримають вологим, але без застою води.

Ідентифікувати тип малини найпростіше за календарем збору ягід. Літня, одноразово плодоносна, дає врожай на початку та в середині літа на дворічних стеблах, що виросли торік. Ремонтантна плодоносить з кінця літа до осені, причому ягоди з'являються вже на пагонах поточної весни - через це її називають малиною, що плодоносить на паростках.

Дві схеми обрізки, які не можна плутати

У літньої малини вирізають старі стебла, що вже відплодоносили - вони темніші, здерев'янілі, з численними бічними відгалуженнями та залишками плодових частин. Зрізають їх біля самої землі, залишаючи мінімальний пеньок, а молоді прирости цього року зберігають для наступного врожаю. Пошкоджені, слабкі та надто густо розташовані пагони видаляють; орієнтир для кущового формування - близько восьми сильних стебел.

З ремонтантною малиною господар обирає стратегію. Якщо потрібен лише пізньолітньо-осінній збір, усі пагони зрізають до рівня ґрунту, але робити це варто тільки після переходу рослини в спокій: коли листя пожовкло чи обпало, нові прирости не з'являються, а стебла здерев'яніли. Роботу можна відкласти й до кінця зими або ранньої весни - головна умова, щоб вона завершилася до початку руху нових пагонів.

Заради двох урожаїв підхід інший: зрізають лише верхню частину пагона, що вже відплодоносила, а нижню, яка ще не давала ягід, залишають зимувати. Наступного літа вона плодоносить востаннє, після чого стебло видаляють повністю. Проріджування обов'язкове в обох випадках, щоб решта пагонів отримала світло та провітрювання.

Зрізані стебла, особливо з ознаками хвороб, не залишають під кущами: на старих і уражених рештках зимують збудники та шкідники, які навесні атакують молоді прирости.

Посадка: жовтневе вікно і небезпечні попередники

Найсприятливіший період для осіннього висаджування - друга половина жовтня та початок листопада, коли ґрунт ще піддається обробітку, а рослина рухається до стану спокою. До стійких морозів земля залишається достатньо теплою, щоб коріння почало пристосовуватися до нового місця. У промерзлий, розкислий або перезволожений ґрунт малину не саджають.

Місце має бути сонячним або щонайбільше злегка притіненим, ґрунт - багатим на гумус, добре дренованим і слабокислим. Низини із застоєм води не підходять категорично.

Критично важливий і попередник. Нову малину не розміщують на місці старого малинника, а також на грядках, де впродовж останніх кількох років росли полуниці, картопля, помідори чи перець. Ці культури уражуються тими самими ґрунтовими патогенами, зокрема грибами вертицильозного в'янення, і накопичений в землі збудник може інфікувати кореневу систему свіжих саджанців.

Для присадибної ділянки рекомендована відстань у ряду становить 40-60 сантиметрів, між рядами - 1,5-2 метри. Порожнього місця спершу здається забагато, проте малина активно дає паростки й за кілька років сама загущує площу.

Саджанці з відкритою кореневою системою перед висаджуванням на кілька годин занурюють у воду, а поламані та відмерлі корінці вкорочують до здорової тканини. Яма має бути радше широкою, ніж глибокою, щоб коріння розправлялося в природному напрямку, а глибина посадки - такою ж, як у розсаднику. Після засипання ґрунту рослину рясно поливають, пагін укорочують до 15-25 сантиметрів, основу куща підгортають шаром землі 10-15 сантиметрів, а поверхню мульчують зрілим компостом чи корою, не притискаючи товстий вологий шар впритул до стебла.

Перед зимою перевіряють вологість ґрунту й за потреби поливають, а довгі пагони літньої малини фіксують на шпалері, щоб їх не поламав вітер. Азотні підживлення восени виключені: вони стимулюють ріст нових пагонів замість підготовки рослини до зимового спокою.