Неочікувана заява єврокомісара: Удар РФ по заводах ЄС — це стаття 5 НАТО?

Останнім часом зростає кількість підозрілих інцидентів на оборонних підприємствах Європи. Деякі з них, зокрема підпал будівлі Milrem Robotics в Таллінні у серпні, Естонія офіційно пов'язала з діяльністю російських спецслужб. Ця компанія, що постачає Україні наземні роботизовані комплекси, відкрила виробничу лінію в Нідерландах, а уряд країни профінансує виробництво 100 таких роботів для Києва.

На цьому тлі речниця кремлівської дипломатії Марія Захарова публічно заявила, що європейські заводи, які виробляють озброєння для України, є «потенційними військовими цілями для Росії». Її слова прозвучали як пряма загроза, що лише посилило напругу на континенті.

На засіданні Комітету Європарламенту з безпеки та оборони Андрюс Кубілюс, розмовляючи з польським телебаченням, висловив свою рішучу позицію: «Якщо Росія вдарить по наших заводах на європейських територіях, це буде стаття 5». Його помічник анонімно уточнив, що мова йде саме про повітряну атаку або ракетний удар по заводу.

Однак у НАТО цю заяву сприйняли неоднозначно. Один із дипломатів Альянсу іронічно зауважив: «Коли Кубілюс стане генеральним секретарем НАТО, тоді він, можливо, зможе заявляти, що є підставою для застосування статті 5, а що — ні». Цей коментар підкреслює чутливість теми статті 5 та невійськової ролі ЄС порівняно з Альянсом.

Представник НАТО, коментуючи ситуацію для Politico, послався на генсека Марка Рютте, який описав статтю 5 як «навмисно двозначну... бо ми не хочемо, щоб наші супротивники знали більше». Ця позиція підтверджує стратегію Альянсу щодо збереження невизначеності у відповідях на потенційні загрози.

Диверсії, що їх розслідують Болгарія, Польща, Словаччина та інші країни, додають ваги дискусіям про те, як реагувати на агресивні дії, що балансують на межі відкритої військової агресії. Європа опинилася перед викликом, який вимагає переосмислення традиційних підходів до оборони.

Стаття 5 Північноатлантичного договору є наріжним каменем НАТО, яка передбачає, що збройний напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх. Вона була застосована лише один раз — після терактів 11 вересня 2001 року в США.

Обговорення щодо тлумачення статті 5 стають особливо актуальними на тлі гібридних загроз, коли атаки можуть бути непрямими або мати невійськовий характер, що ускладнює визначення моменту для активації колективної оборони.

«Якщо Росія вдарить по наших заводах на європейських територіях, це буде стаття 5», — заявив єврокомісар Андрюс Кубілюс.

«Коли Кубілюс стане генеральним секретарем НАТО, тоді він, можливо, зможе заявляти, що є підставою для застосування статті 5, а що — ні», — зазначив неназваний дипломат Альянсу.

Ситуація, що розгортається, вимагає від європейських лідерів та Альянсу чіткого визначення меж допустимого та розробки єдиної стратегії реагування на гібридні загрози, щоб уникнути подальшої ескалації та забезпечити безпеку континенту.